23 листопада 2019 року владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, очолив Архиєрейську Божественну Літургію у м. Марселі (Франція) разом із благодійною асоціацією «Діло Сходу» («l’Œuvre d’Orient»).
У проповіді владика Богдан Дзюрах передав вітання від Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, як рівно ж від усього єпископату, духовенства і мирян УГКЦ, в тому числі і тих, котрі були присутні на цій Літургії.
Відтак проповідник звернув увагу на уривок із Євангелія від Луки: «Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло» (Лк. 8, 16). Таким чином, за словами владики, «ці слова з Євангелія від Луки, які ми читаємо сьогодні, пригадують нам, що нашу віру не можна замкнути до захристії, накрити посудиною малодушності, обмежити до приватної сфери. Наша віра повинна виявлятися в наших ділах, ми повинні свідчити про нашу віру, ми повинні служити іншим на основі нашої віри і з огляду на неї. Усюди там, де у світі панує темрява страху, тривоги і зневіри, ми, християни, покликані засвічувати світло Христового Євангелія, світло правди і життя, надії і любові. І всюди там, де це світло буде засвічене, звідтам неминуче відступає темрява».
Опісля, проповідник згадав про дві пам’ятні дати: 30-ліття падіння Берлінського муру та 86-ту річницю Голодомору 1932–1933 років. «Впродовж двох років — 1932–1933 — більш як 7 мільйонів українських громадян, невинних жертв, дітей, жінок, чоловіків, людей похилого віку були вбиті штучним голодом-геноцидом, організованим комуністичним сталінським режимом. На спомин про ці жертви, цієї ночі в українських домах запалюється свічка, як знак пам’яті і молитви, а також — як символ Божої любові, яка долає темряву байдужості і забуття. Бо дуже часто жертви несправедливості і агресії почуваються самотніми, покинутими і забутими. І дуже часто саме це забуття і самотність у стражданні болять навіть більше, ніж саме страждання», — промовив єпископ.
«Наша Українська Греко-Католицька Церква, в Україні і на поселеннях, впродовж важких років комуністичних переслідувань, а відтак після виходу з підпілля і аж до нині, постійно відчуває великодушну і вірну духовну, моральну і матеріальну підтримку Католицької Церкви у Франції загалом, і „Діла Сходу“ зокрема в реалізації численних проєктів, як от: виховання священиків і семінаристів, заснування і розвиток нових парафій, а особливо — на Сході України, підтримка Інституту Екуменічних студій при Українському Католицькому Університеті, інтеграція осіб з особливими потребами тощо. Я переконаний, що кожна з 23 країн, які підтримує „Діло Сходу“, могла б укласти свій довгий і вражаючий список проектів, реалізованих за останні десятиліття на їхній території за підтримки „Діла Сходу“. Для нас в Україні ця поміч і підтримка є особливо цінними останніми роками, коли, після Революції гідності в 2013–2014 роках і анексії Криму, український народ змушений захищати свою свободу і територіальну цілісність від російської військової агресії на Сході України», — висловив слова сердечної вдячності владика Богдан Дзюрах.
Далі Секретар Синоду Єпископів УГКЦ пригадав знову усім присутнім про війну у Європі — російську агресію на Сході Української держави, яка ризикує перетворитися на забуту, однак продовжує щоденно сіяти нові жертви та страждання. «Темрява війни з насиллям і руїнами знову вдерлася до нашого Європейського дому і вже принесла жертви і страждання, які неможливо виразити цифрами, бо за кожною цифрою укрита поламана людська доля, відібрана мрія, принижена гідність: понад 14 тисяч вбитих, близько 25 тисяч важко поранених і майже 2 млн. внутрішньо переселених осіб. На жаль, ця війна ризикує перетворитися на забуту війну в Європі, будучи захованою за муром байдужості і мовчанки. Тим ціннішою для нас є близькість і солідарність у молитві та підтримка як усього Єпископату Франції, так і „Діла Сходу“. За кожне діло милосердя, за кожний знак любові і солідарності я прагну висловити вам в імені нашої Церкви і нашого народу, як рівно ж в імені усіх адресатів вашої помочі в країнах Сходу, наше щире „Дякую!“» — підкреслив проповідник.
Завершуючи літургійну гомілію, владика Богдан сказав: «Дорогі брати і сестри у Христі! Воскреслий Христос є нашим миром, Який долає мури, бар’єри і кордони. З любові до цього Воскреслого Христа і Його Католицької Церкви мученики і ісповідники віри минулого століття і наших днів черпають силу для свого свідчення. З іншого боку, діла милосердя, які здійснюють християни, є найкращою проповіддю Христового Євангелія. Невипадково ваша Асоціація називається не „Слово Сходу“, а „Діло Сходу“, бо, перефразовуючи відомий вислів, і про вас можна б сказати: „Ваші діла кричать так голосно, що за ними я не чую того, що ви говорите“ (Ralph Waldo Emerson)».
«Насамкінець я прагну зацитувати слова Праведного Андрея Шептицького, Митрополита УГКЦ у міжвоєнному періоді. У своєму Декреті з періоду Голодомору він сказав слова, які від 1933 року і донині не втратили своєї актуальності. Сьогодні ми можемо зробити своїми ці його слова болю і благання: „Перед цілим світом знову протестуємо проти переслідування малих, убогих, слабих і невинних, та гонителів оскаржуємо перед Судом Всевишнього. Усіх християн цілого світа, усіх віруючих в Бога просимо прилучитися до цього голосу протесту і болю. Нехай перед страшною смертю серед лютих страждань голоду буде для них хоч малою потіхою гадка, що їх брати знали про їх страшну долю, над ними боліли і терпіли, за них молилися“», — мовив на завершення єпископ Української Греко-Католицької Церкви.
Варто зазначити, що 23 листопада 2019 року на запрошення Генерального директора асоціації «Діло Сходу» («l’Œuvre d’Orient») монсеньйора Паскаля Гольніша Секретар Синоду Єпископів УГКЦ владика Богдан Дзюрах взяв участь у міжнародній конференції та Архиєрейській Божественній Літургії, на яких представив візантійсько-український обряд та Українську Греко-Католицьку Церкву.
ПРОПОВІДЬ
преосвященного владики Богдана Дзюраха, Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ
на Літургії з Асоціацією «Діло Сходу» — Œuvre d’Orient
Літургійні читання:
23-й тиждень після П’ятдесятниці
2 Кор 8: 1–5; Лк 8: 16–21
Ваше Високопреосвященство Владико Жан-Марку Авеліне, Архиєпископе Марселю,
Монсеньйоре Жан-Пєр Елюль, Ректоре Базиліки Пресвятого Серця Христового,
Монсеньйоре Паскаль Гольніш, Генеральний директоре «Діла Сходу»,
Дорогі співпрацівники, благодійники і доброчинці «Діла Сходу»,
Дорогі Отці, богопосвячені особи,
Пані і панове, представники влади,
Дорогі друзі,
Дорога українська громадо Марселю, дорогі Отці, брати-семінаристи,
Дорогі брати і сестри у Христі,
Слава Ісусу Христу!
Дозвольте мені передати вам вітання від Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, як рівно ж від усього нашого Єпископату, духовенства і мирян, в тому числі і тих, котрі присутні тут на цій Літургії. Щиро дякую Вам за цю надану нам гарну нагоду служити Божественну Літургію у цій чудовій Базиліці Пресвятого Серця Христового!
«Ніхто не засвічує світила,
щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко,
а, навпаки, його ставлять на свічнику,
щоб ті, що входять, бачили світло»
(Лк. 8, 16)
Ці слова з Євангелія від Луки, які ми читаємо сьогодні, пригадують нам, що нашу віру не можна замкнути до захристії, накрити посудиною малодушності, обмежити до приватної сфери. Наша віра повинна виявлятися в наших ділах, ми повинні свідчити про нашу віру, ми повинні служити іншим на основі нашої віри і з огляду на неї.
Усюди там, де у світі панує темрява страху, тривоги і зневіри, ми, християни, покликані засвічувати світло Христового Євангелія, світло правди і життя, надії і любові. І всюди там, де це світло буде засвічене, звідтам неминуче відступає темрява.
1. Цього року ми відзначаємо 30-ліття падіння Берлінського муру. Ця подія позначила закінчення ери кривавого комуністичного терору в країнах Центральної і Східної Європи, який спричинив страждання і смерть мільйонів невинних жертв. Ці п’ять колосків, перев’язаних чорною ниткою, які я тримаю в руці, пригадують одну з найбільших трагедій минулого століття, відому у всьому світі під назвою Голодомор. Впродовж двох років — 1932–1933 — більш як 7 мільйонів українських громадян, невинних жертв, дітей, жінок, чоловіків, людей похилого віку були вбиті штучним голодом-геноцидом, організованим комуністичним сталінським режимом. На спомин про ці жертви, цієї ночі в українських домах запалюється свічка, як знак пам’яті і молитви, а також — як символ Божої любові, яка долає темряву байдужості і забуття.
Бо дуже часто жертви несправедливості і агресії почуваються самотніми, покинутими і забутими. І дуже часто саме це забуття і самотність у стражданні болять навіть більше, ніж саме страждання.
Саме тому падіння Берлінського муру, як про це зазначає у своїй цьогорічній Декларації Комісія Єпископських Конференцій Європи (СОМЕСЕ), «має не тільки історичний вимір, але також пророчий. Ця подія навчає нас, що спорудження мурів між народами ніколи не є розв’язкою. Вона закликає нас працювати над кращою і більш об’єднаною Європою», — працювати, можемо додати, над тим, щоб темрява несправедливості, страху, непевності і убогості віддалилися від нашого континенту.
2. Від моменту свого заснування «Діло Сходу», керуючись натхненням світла Христового Євангелія, працює саме над таким кращим і більш об’єднаним світом, а зокрема — в країнах Близького Сходу, Африки, Східної Європи та Індії.
Наша Українська Греко-Католицька Церква, в Україні і на поселеннях, впродовж важких років комуністичних переслідувань, а відтак після виходу з підпілля і аж до нині, постійно відчуває великодушну і вірну духовну, моральну і матеріальну підтримку Католицької Церкви у Франції загалом, і «Діла Сходу» зокрема в реалізації численних проєктів, як от: виховання священників і семінаристів, заснування і розвиток нових парафій, а особливо — на Сході України, підтримка Інституту екуменічних студій при Українському католицькому університеті, інтеграція осіб з особливими потребами тощо.
Я переконаний, що кожна з 23 країн, які підтримує «Діло Сходу», могла б укласти свій довгий і вражаючий список проєктів, реалізованих за останні десятиліття на їхній території за підтримки «Діла Сходу».
Для нас в Україні ця поміч і підтримка є особливо цінними останніми роками, коли, після Революції гідності в 2013–2014 роках і анексії Криму, український народ змушений захищати свою свободу і територіальну цілісність від російської військової агресії на Сході України.
Темрява війни з насиллям і руїнами знову вдерлася до нашого Європейського дому і вже принесла жертви і страждання, які неможливо виразити цифрами, бо за кожною цифрою укрита поламана людська доля, відібрана мрія, принижена гідність: понад 14 тисяч вбитих, близько 25 тисяч важко поранених і майже 2 млн. внутрішньо переселених осіб. На жаль, ця війна ризикує перетворитися на забуту війну в Європі, будучи захованою за муром байдужості і мовчанки. Тим ціннішою для нас є близькість і солідарність у молитві та підтримка як усього Єпископату Франції, так і «Діла Сходу». За кожне діло милосердя, за кожний знак любові і солідарності я прагну висловити вам в імені нашої Церкви і нашого народу, як рівно ж в імені усіх адресатів вашої помочі в країнах Сходу, наше щире «Дякую!»
Якщо ви робите Божі діла, якщо ви даєте себе зворушити потребами ваших ближніх, то це стається тому, що ви ще раніше відкрили ваші серця до живого Бога, як про це свідчить св. Павло у нинішньому першому читанні: «Вони ж, понад надію нашу, самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі» (2 Кор 8, 5).
3. Дорогі брати і сестри у Христі! Воскреслий Христос є нашим миром, Який долає мури, бар’єри і кордони. З любові до цього Воскреслого Христа і Його Католицької Церкви мученики і ісповідники віри минулого століття і наших днів черпають силу для свого свідчення. З іншого боку, діла милосердя, які здійснюють християни, є найкращою проповіддю Христового Євангелія. Невипадково ваша Асоціація називається не «Слово Сходу», а «Діло Сходу», бо, перефразовуючи відомий вислів, і про вас можна б сказати: «Ваші діла кричать так голосно, що за ними я не чую того, що ви говорите» (Ralph Waldo Emerson).
Втім, перш ніж промовити слова солідарності і підтримки нашими устами чи ділами, я запрошую усіх нас піднести наші серця в молитві за жертви усіх воєн і конфліктів, насилля і несправедливості, де б вони не перебували, щоб Милосердний Господь був їхнім Прибіжищем і їхньою Силою та щоб дарував їм мир, мир — не просто як відсутність гарматних пострілів і бомбардувань, а мир як повноту життя.
Насамкінець я прагну зацитувати слова Праведного Андрея Шептицького, Митрополита УГКЦ у міжвоєнному періоді. У своєму Декреті з періоду Голодомору він сказав слова, які від 1933 року і донині не втратили своєї актуальності. Сьогодні ми можемо зробити своїми ці його слова болю і благання:
«Перед цілим світом знову протестуємо проти переслідування малих, убогих, слабих і невинних, та гонителів оскаржуємо перед Судом Всевишнього. Усіх християн цілого світа, усіх віруючих в Бога просимо прилучитися до цього голосу протесту і болю. Нехай перед страшною смертю серед лютих страждань голоду буде для них хоч малою потіхою гадка, що їх брати знали про їх страшну долю, над ними боліли і терпіли, за них молилися».
Амінь.
† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ
Базиліка Пресвятого Серця Христового,
м. Марсель, 23 листопада 2019
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
