Притча про тягар життя
Одна молода жінка була дуже незадоволена своїм життям: жодна справа у неї не ладилася, особисте життя ніяк не влаштовує, та й взагалі все навколо нібито було проти неї. І вісь в один прекрасний день вона стала молитися Всевишньому з проханням допомогти їй поліпшити її життя.
– Адже я не заслужила всі ці напасті, – нарікала жінка. – Так допоможи мені стати щасливішою, Господи! За що ж ти так покаравши мене? Всевишній, прошу тільки про одне: дай мені помінятися з ким-небудь своїми негараздами!
І Господь почув молитви жінки. На наступний день по всьому місту, в якому жила жінка, почулися слова:
– Ви повинні вкласти всі свої невдачі і нещастя в мішок і принести їх до церкви.
Чи не було меж радості жінки. Адже її молитви були почуті, і тепер вона зможе обміняти свої негаразди на чужі, легші! Вона знайшла місткий мішок, склала туди всі свої прикрощі та проблеми і вирушила до церкви.
По дорозі вона зустріла безліч людей, які тягли важкі мішки. Були серед них і найбагатші і успішні люди міста – їх поклажа, як не дивно, була солідніша всіх. Діставшись до храму, жінка виявила, що її мішок дуже малий і може зрівнятися з мішками в парі інших жінок її віку. Вона ставила мішок на ганку даху, коли голос знову зазвучав:
– А тепер кожен з вас може вибрати собі будь-який мішок.
Ніхто з городян не поспішав брати чужі мішки. Здебільшого люди розбиралися, несучи на плечах власні мішки. Тільки тепер вони були щасливі – адже своя ноша, як відомо, не тягне. Жінка ж, поспішаючи додому, тихо раділа, відчуваючи, що чужі мішки могли б бути дуже важкими, а своя ноша не тягне.
