Давайте-но зламаємо один ходячий стереотип.
Кажуть, що 23 роки пройшли даром … Насправді, ні, вони не пройшли даром. Не треба журитися, що нічого не робили, що все даремно і стільки років пропало.
23 роки – це цикл одного покоління. Воно народилося і виросло. Я завжди дивувався, чому саме вік 21 рік – такий граничний, і чому його називають віком повноліття? ..
Тому що це не випадково. Так, Україна ці перші 23 роки вела себе, як дитина: бісилася, баловалась, вредничала, хуліганила, їла кредитні тістечка, витрачала татові-мамині кишенькові гроші. Звичайна історія.
А в 23 роки вже розумнішають, закінчують … університети, переходять на свої хліба, виходять заміж, влаштовуються на роботу. Шукають гроші …
Це вже інша свідомість. Так, вже потрібно щось вміти робити. Інакше платити і утримувати ніхто не буде. Треба показувати, що ти дорослий … Але ж саме така риторика зараз у Заходу. Покажіть, кажуть нам, на що ви здатні!
Тобто, все йде своєю чергою і в правильному напрямку. Хоча трохи повільним темпом.
Таке я бачив в Африці, коли красиву і горду, але трохи відстала антилопу намагається наздогнати і розтерзати хижий звір. Але бачив я й інше: як все стадо антилоп, та й інших звірів-захисників – жирафів, носорогів і слонів – відганяли хижака і навертали його у втечу.
Так що 23 роки не тільки не упущені, а й дають нам тепер величезний імпульс-трамплін і можливість рвонути в майбутнє.
Слава Україні!