Поради

Чи впливає порядок народження в родині на характер дитини

У багатьох сім’ях побутують стійкі уявлення: старша дитина «зобов’язана», середня «росте сама по собі», а молодший «малюк назавжди». Люди легко впізнають себе в описах «старших», «середніх» і «молодших», але так само часто кажуть: «У нас усе навпаки». Це породжує запитання, наскільки взагалі порядок народження визначає характер.

Психологічні спостереження показують: типові риси справді трапляються, але сам по собі номер у черзі народження не є жорстким правилом. Тому в багатьох сім’ях поведінка дітей не збігається з поширеними схемами.

Звідки взялася ідея про «старших» і «молодших»

Теорію про вплив порядку народження на риси особистості запропонував психолог Альфред Адлер приблизно сто років тому. Він описував характерні моделі поведінки старших, середніх, молодших і єдиних дітей.

Водночас сам Адлер наголошував: чітких і універсальних правил тут немає. На поведінку більше впливають не сухі цифри в свідоцтві про народження, а контекст, у якому зростає дитина, зокрема різниця у віці між братами й сестрами.

Як різниця у віці змінює ролі в сім’ї

Одна з ключових обставин — інтервали між народженням дітей. Вони можуть повністю змінити звичні ролі «старшого» і «молодшого».

Якщо, наприклад, двоє дітей з’явилися майже підряд, потім була довга перерва, а далі народилася третя дитина, за якою ще двоє, то саме третя може поводитися як умовний первісток у новій «компанії» молодших. Вона стає старшою серед тих, хто народився пізніше, і бере на себе відповідні функції.

Коли між братом і сестрою понад шість років різниці, психологічно вони часто ростуть як дві «єдині» дитини. Дехто з дорослих потім згадує, що в дитинстві почувався з братом чи сестрою «наче чужий» — їхні світи майже не перетиналися. Інші, навпаки, розповідають, що молодшого в такій ситуації пестили всі: і батьки, і значно старший брат чи сестра.

Особливий випадок — двійня. Формально одне з немовлят народжується на кілька хвилин раніше, але реального «первістка» в такій парі немає. Ці хвилини не визначають, хто буде лідером. Частіше головує той, хто швидше розвивається або впевненіше почувається в спілкуванні.

Старші діти: відповідальність і схильність керувати

Первісток певний час зростає єдиною дитиною, і вся увага дорослих зосереджена на ньому. Коли в сім’ї з’являється ще одна дитина, старший може гостро відчути втрату свого виняткового становища. Звідси — ревнощі, боротьба за увагу мами й тата, спроби відстояти своє місце.

Часто старші діти рано дорослішають: вони наглядають за молодшими, дотримуються правил, цінують порядок і люблять керувати. Багато хто згадує фразу батьків «ти старша, ти зобов’язана» і з гіркотою говорить, що значну частину власного дитинства провів у ролі няньки для молодших братів і сестер.

Звичка організовувати інших настільки закріплюється, що може зберігатися й у зрілому віці, коли всім уже давно за п’ятдесят. Серед керівників компаній і політиків старших дітей помітно більше, і це пов’язують як із набутими навичками відповідальності, так і з очікуваннями родини. Якщо в сім’ї є власна справа, її продовження теж частіше покладають саме на первістка — «так заведено».

Другі й середні діти: постійне порівняння і пошук свого шляху

Друга дитина з перших днів бачить перед собою приклад старшого брата чи сестри. Вона ніби постійно бере участь у перегонах: намагається наздогнати й перевершити первістка, а іноді й справді його обганяє.

Про других дітей часто кажуть, що вони шукають власну сферу, де старший не такий сильний. Це може бути інший вид спорту, інший шкільний предмет чи творчий напрямок — будь-що, що дозволяє не жити в тіні старшого.

Якщо в родині троє дітей, середній опиняється в особливому становищі. Старшого вважають відповідальним і «головним», молодшого пестять як найменшого, а середній може відчувати, що росте «сам по собі». Це не означає, що його не люблять, але відчуття меншої помітності в сімейній системі трапляється доволі часто.

Молодші діти: від «загального улюбленця» до опори родини

Молодшій дитині зазвичай дістається найбільше опіки й турботи. Її доглядають не лише батьки, а й старші брати й сестри. Навіть коли молодший давно став дорослим, рідні часто продовжують бачити в ньому «малюка».

Якщо і чоловік, і жінка в парі були молодшими у своїх батьківських сім’ях, у шлюбі кожен може несвідомо чекати, що про нього більше дбатиме інший. Це створює особливу динаміку очікувань у стосунках.

Водночас буває й протилежний сценарій: саме молодша дитина, яку в дитинстві всі підтримували, згодом стає головною опорою для всієї родини. Вона може брати на себе турботу про батьків і допомогу старшим братам і сестрам.

Єдині діти: поєднання рис старших і молодших

Єдина дитина в сім’ї поєднує в собі риси і первістка, і наймолодшого. Як старша, вона з ранніх років орієнтується на дорослих, багато часу проводить із ними й рано дорослішає. Як молодша — звикає бути в центрі уваги батьків.

Таких дітей часто заочно вважають розпещеними егоїстами, але спостереження показують, що вони не гірше ладнають з іншими людьми, ніж ті, хто виріс із братами й сестрами. Єдина помітна особливість, на яку звертають увагу, — сильніше прагнення до успіху в навчанні та професійній діяльності.

Загалом порядок народження може впливати на досвід дитини, але не визначає її характер однозначно. На поведінку впливають і різниця у віці, і сімейні очікування, і особисті обставини, тому в реальному житті так часто трапляється «а в нас усе навпаки».

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України