Цей “екзотичний” епізод ставить одне важливе доктринальне питання, про яке хотіли наголосити у Defence Express
В соцмережах з’явилось відео, яке демонструє застосування під час бойових дій у Судані транспортного літака Ил-76 як бомбардувальника, котрий на свої цілі скинув ймовірно чотири ФАБ-500. При цьому зазначається, що такий “бомбер” застосували саме урядові війська Судану, для удару по підрозділам угрупування Сил швидкого реагування (RSF), що діють за підтримки найманців із структури ПВК “Вагнер”.
Літак Іл-76 Суданської армії зараз використовується як бомбардувальник для боротьби з цілями РЗФ.
Іл-76 може нести до чотирьох бомб максимальною вагою до 500 кг кожна на жорстких точках під крилом, причому без втрати точності. pic.twitter.com/uCflSBj3Bn
— Голос українською (@Uagoloscom) September 11, 2024
На перший погляд, тут ми не побачили нічого “не звичайного” як для подібного роду воєн. Але з іншої сторони, оцей епізод з імпровізованим використанням Ил-76 як бомбардувальника все ж слід розібрати детальніше.
Почнімо з того, звідки взагалі могла взятись ідея використати Ил-76 як “бомбер”. Так, у відкритому доступі можемо знайти повідомлення про те, що в 2015 та в 2020 роках армія РФ проводила відповідні навчання по зі скидом ФАБ-500 зі своїх Ил-76, під час цих тренувань було скинути загалом 30 авіаційних 500-кг авіабомб. Ну і також – що у 2021 році росіяни відпрацьовували ураження наземних цілей із 23-мм гармат. Однак по суті це усі єдині достовірно відомі випадки, і то лише із просто відпрацюванням застосування бортового озброєння із Ил-76.
Російські пропагандисти з посиланням на Віктора Мураховского стверджували, що Ил-76 як бомбардувальник використовували радянські війська під час війни в Афганістані, але в інших джерелах підтвердження по таким даним знайти не вдалось.
При цьому у відкритому доступі можемо також знайти дані, що для бомбометання на військово-транспортних Ил-76 є чотири балочні тримачі УБД-3ДА, на які можна підвісити відповідно чотири авіабомби масою 500 кілограмів. Скидання авіабомб може відбуватись в автоматичному режимі із системи “Купол” або ж з використанням прицілу НКБП-7.
Наступний аспект, на який ми би хотіли звернути увагу – а чому одна із сторін конфлікту, в даному випадку урядові війська Судану, вирішила піти на застосування такого роду озброєння, як транспортник з підвішеними авіабомбами. Хоча б тому, що в поточних умовах така дія може бути затратною для будь-якої із сторін конфлікту.
Не кажучи уже про те, що обидві сторони війни в Судані так чи інакше уже намагались використовувати FPV-дрони як інструмент для ударів по противнику.
Ось ці всі здавалось би прості речі насправді підводять до нас важливого доктринального питання, яке виглядає так – з чого саме виникають імпровізації в сучасній війні, із “зовнішнього” досвіду, або ж із “внутрішньої” необхідності вирішити свої складні завдання.
