Чому кожен наступний зв’язок часто виявляється нітрохи не кращим за попередній

Хто такий чоловік? Я не раз ставив це питання Всесвіту і незмінно отримував одну відповідь…

Хто такий чоловік? Я не раз ставив це питання Всесвіту і незмінно отримував одну відповідь: «Чоловік той хто веде жінку по житті». Пам “ятайте символ чоловічого — кружечок зі стрілочкою.Напрямок. Це єдина необхідна функція всі інші — можуть бути, або ні.

Абсолютний мінімум. Якщо є все інше, а цієї функції немає — це хто завгодно, але тільки не чоловік. Багато функцій, яких вимагають від чоловіка , насправді належать татові. І доросла жінка цілком може обходитися без них. Дорослих жінок в нашій культурі майже немає, оскільки не існує традицій жіночої ініціації.

Якщо чоловік обвішується додатковими функціями занадто сильно, а так найчастіше і відбувається, він може втратити будь-який інтерес до дружини, оскільки природа протистоїть інцесту.

Одна з провідних соціальних проблем сучасного цивілізованого світу полягає в тому, що роль чоловіка стає все менш привабливою саме через надлишок всього додаткового.

Чоловік, який втратив свій шлях  стає безпутнім і апріорі нецікавим, не привабливим для жінок. Хіба що як джерело якраз цього «додаткового». Якщо чоловік успішно справляється з функціями «татка», то може представляти для жінки корисливий інтерес надаючи їй якщо не гроші та соціальний захист, то хоча б сурогат «недоотриманого батьківського піклування».

Виникають легендарні співзалежні відносини про «валізу без ручки», який і кинути шкода, і нести важко. Оскільки дорослих чоловіків в нашій культурі також немає, з тієї ж причини – відсутності традицій чоловічої ініціації, то виявляється, що чоловік-дитина починає грати роль тата для дружини-дитини. Дуже важкі, болісні відносини.

  Єдина функція дружини — освітлювати шлях чоловіка, бути дороговказом.Мудрість розумної співпраці — він йде туди, куди вона йому світить. Алхімія.

Серед світів, в мерехтінні світил

Однієї Зірки я повторюю ім’я…

Не тому, щоб я Її любив,

А тому, що я мучуся з іншими.

   Це єдина необхідна вимога до дружини. Всі інші функції можуть бути присутніми можуть ні. Багато з того, чого чекають від дружини, насправді належить мамі. І дорослий чоловік може цілком обходитися без цього. Якщо жінка обвішана материнськими функціями занадто сильно, то вона втрачає здатність світити і, як наслідок, втрачає інтерес до чоловіка.

Однак якщо вона добре виконує функції матусі, то може влипнути в співзалежність. Оскільки, в силу вже згаданих причин, дорослих жінок в нашій культурі також практично немає, то виявляється, що жінка-дитина намагається грати роль матері для чоловіка-дитини. Фрейд приходити і наводити марафет.

Часто нових партнерів або коханців знаходять як гравців за іншу команду. Втомлена від ролі «матусі» жінка може шукати собі «татка», свято вірячи в те, що він і є «справжній чоловік». І навпаки.

Звичайна сучасна пара намагаючись об’єднатися являє собою дорослих дітей які волочуть за собою гігантські мішки нездійснених дитячих очікувань. І при першому зручному випадку огріють цим мішком свого партнера. Союз тим болісніший, чим більше з мішків взаємних очікувань зуміла дістати пара. Почуття провини і образи гарантовані. Оскільки ні одне з цих очікувань насправді не може бути виконано.

Втомившись від взаємного катування партнери можуть розділитися і відправитися на пошуки таких претендентів, понуро тягнучи за життя непідйомні мішки.

У мудрих культурах для попередження таких процесів відбувалися ритуали чоловічої і жіночої ініціації, коли кандидату у доросле життя допомагали прийняти той факт, що все недоотримане в дитинстві він вже не отримає. Це сумно, але в цьому немає катастрофи, оскільки повноцінне доросле життя обіцяє багато чого нового-доброго. У мудрих культурах.

В такому дикому як наше процес чоловічої або жіночої ініціації іноді розтягується на все життя, приводячи до величезної кількості психосоматичних захворювань, і так і не завершується за життя. На обличчях багатьох старих ви виявите застиглий вираз скривдженої дитини. У графі причина смерті дев’яносто відсотків жителів цивілізованих Землі можна сміливо писати: «не зумів (ла) пережити травму дорослішання». Смішно і сумно.

Ось що писав Олександр Лоуен: «Обидва відчувають себе спійманими в пастку, що нагадує їм з різних причин їхнє дитинство. Вони можуть перервати цей зв’язок, можуть боротися в його рамках або змиритися з втратою надії на любов і радість. Таке смирення може призвести до злоякісних новоутворень, боротьба до захворювання серця. Розрив відносин не є рішенням, так як наступний зв’язок часто виявляється нітрохи не кращим за попередній. Для того щоб звільнитися з цієї пастки, пара повинна працювати над своїм страхом любові».

  Напівживі надії з’їдають дуже багато життєвих сил.

Така тенденція нікого не радує. І тому стають все більш популярні підліткові відносини за типом дружби на сексуальному ґрунті. Я хотів написати щось хороше про таких відносинах і не знайшов що написати. Всі їх плюси сумнівні.

Мінус таких відносин є взаємна нереалізованість. Оскільки для того, щоб чоловік побачив свій шлях жінка повинна проявити свою душу, почати світити. А для того щоб вона відчула, що за ним варто йти — він також повинен проявити свою душу.

Відносини сексуальних друзів не передбачають такої можливості, оскільки необхідна для розвитку енергія тупо знищується в епоху нібито безпечного сексу. Недолуга жінка вічно зустрічає безпутних чоловіків. Чи мені говорити про те як це проявляється на макросоціальному рівні: «Ви в якій країні живете — безпутній або недолугій?»

   І все ж у природі існує природний процес зцілення дитячих ран. Він полягає у свідомому русі назустріч своєму розчаруванню.

  Кожен момент розчарування насправді момент дорослішання і прийняття. Труднощі в тому, що в культурі войовничого гедонізму не прийнято проживати біль розчарування. До послуг будь-якого дорослого весь інститут душевної анестезії.

Єдині кому насправді вигідна відсутність традицій ініціації так це виробником алкоголю і тютюнових виробів, не говорячи ж про медиків і фармацевтах, які “наполегливо шукають способи перемогти” травму дорослішання. «Безумству хоробрих співаємо славу». Екзистенціальне дорослішання варто того, щоб у нього відправитися.

 

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

5 × three =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh