На фоні розмов спрацював чи провалився “Залізний купол” варто розуміти з чого складається ізраїльська протиракетна оборона та чому якраз цей комплекс не відбивав цю атаку, а мова йде про систему Arrow, яка у рази складніша та дорожча на порядки
Джерело: Defence Express
Хоча атака Ірану по Ізраїлю з використанням 181 балістичної ракети провалилась, це не означає, що ізраїльська протиракетна оборона показала абсолютно 100% ефективність. Бо влучання бойових частин по території країни та перехоплення на дуже низькій висоті були, при цьому не поодинокі.
А ще під час появи перших відео почали лунати запитання, а де “Залізний купол”. Водночас якраз цей комплекс і не відповідав за перехоплення іранських балістичних ракет.
Бо сам “Залізний купол” є лише частиною загальної протиракетної оборони Ізраїлю, в якій ця система відповідає за найнижчий рівень загроз у вигляді некерованих реактивних снарядів. А от іранські балістичні ракети перехоплювали зовсім інші системи, головною з яких є Arrow.
Бо саме система Arrow (оригінальна транслітерація з івриту – Hetz) відповідає за перехоплення балістичних ракет середньої дальності. Її почали створювати ще наприкінці 80-х років за спільною програмою з США, які на етапі між 1989 по 2007 рік інвестували 50-80% всього бюджету програми, за тодішніми оцінками, у 2,4 млрд доларів.
При цьому перша версія ракети, яку випробовували у першій половині 90-х років, не пішла у серію. Було проведено дев’ять пусків, лише під час четвертого пуску ракета змогла виконати запланований політ і лише у дев’ятому перехопити мішень. Але можливості ракети були визнані неефективними.
Попри доволі потужну критику роботи над системою ПРО продовжили і у 2000 році на озброєння встала Arrow 2. Цьому передували п’ятирічні випробування нової версії ракети, яка створена за двоступеневою схемою. Вона має довжину у близько 7 метрів та стартову вагу у 1300 кг.
Arrow 2 призначена для перехоплення ракет в атмосфері на значних висотах шляхом кінетичного перехоплення з підстраховкою у вигляді близького підриву на відстані до 4 метрів. Але її точні можливості не оголошені. Зокрема і через те, що майже одразу зі вступом її на чергування почались роботи над її модернізацією з метою збільшення дальності та вірогідності перехоплення.
В актуальній версії Block 4 у 2009 році Arrow 2 довела можливість перехоплення балістичних ракет із дальністю понад 1000 км. На практиці у реальних бойових умовах у 2017 році була перехоплена зенітна ракета з С-200, якою сирійці намагались збити ізраїльський F-16.
Подальшим розвитком стала Arrow 3, яка відповідає за екзоатмосферне кінетичне перехоплення загроз. В неї США також вклали значні кошти – від 1,25 млрд доларів. Попри більші можливості вона менша за габаритами за Arrow 2.
Про перший успішний пуск Arrow 3 було повідомлено у 2012 році, а у стрій вона вступила у 2017 році. У жовтні 2023 році ця система вперше перехопила реальну загрозу – балістичну ракету Ghadr іранського виробництва, яку запустили єменські хусити.
Таким чином Arrow 3 відповідає за дальний рубіж протиракетної оборони від балістичних ракет середньої та більшої дальності, які мають бути перехоплені поза межами атмосфери. Щодо дальності то багато джерел наводять 2400 км, але цілком можливо, що мова йде про загальну дальність польоту, а не межу перехоплення.
Arrow 3
Водночас Arrow 2 перехоплює ракети середньої дальності вже в атмосфері на висотах до 90 км при цьому дальність не вказана (для перших версій від 100 км), але вона у будь-якому випадку менша за Arrow 3.
Водночас самі протиракети безпорадні без засобів виявлення та наведення. І за це у системі ізраїльської ПРО відповідає EL/M-2080 Green Pine. Цей радар у базовій версії забезпечує виявлення та наведення ракет на дальності 500 км, а в оновленій Block-B – на дальності до 900 км. Останній параметр може вказувати на реальну дальність ефективного перехоплення Arrow 3.
Загалом в Ізраїлю, за наявною інформацією, від двох батарей Arrow 2, кожна з яких складається з 4-8 пускових по 6 ракети у кожній. А також від однієї батареї Arrow 3, про її кількісний склад мало що відомо, але на ілюстраціях фігурувала батарея з трьох пускових, кожна з яких має до 6 ракет.
І якщо припустити, що у ЦАХАЛ лише дві батареї Arrow 2 та одна Arrow 3, то виходить, що загальний залп складається зі 114 перехоплювачів. І це не про 114 перехоплених цілей, бо окрім відсутності 100% гарантії є також питання канальності – скільки одночасно цілей може обстрілювати комплекс. Наприклад для Arrow 3 декларується можливість перехопити понад 5 балістичних ракет за 30 секунд.
А тому навіть таку ПРО, на розробку якої пішли мільярдні кошти та десятки років, цілком можливо продавити потужністю залпу, коли кількість випущених ракет просто перевищує кількість перехополювачів. І саме на це і розраховував Іран, який запустив 181 балістичну ракету середньої дальності. Інша справа, що їх точність виявилась на рівні “кудись в Ізраїль”, а вага бойових частин недостатня для значного ефекту. Але навіть такі промахи різко перестають мати значення, якщо Тегеран зможе спорядити свої ракети ядерними бойовими частинами.
Водночас варто зазначити, що у ЦАХАЛ у розпорядженні є ще “Праща Давида” із протиракетними можливостями та кінетичним перехопленням. Для неї хоч і не визначена можливість перехоплення ракет середньої дальності, а лише ракет від ОТРК типу “Искандер”, але Ізраїль цілком міг спробувати використати і її для відбиття цієї атаки.
А от найбільш відомий “Залізний купол” призначений для перехоплення некерованих реактивних снарядів та аеродинамічних цілей типу дронів чи крилатих ракет на дальності до 70 км. А у випадку відбиття атаки балістичних ракет може лише добивати уламки, які становлять загрозу.
