Життя

Чому все більше чоловіків відмовляються від активного залицяння: чотири основні причини

Все більше чоловіків визнають, що не розучилися залицятися, але значно рідше роблять перший крок. Вони очікують хоча б мінімального знаку взаємності, а за його відсутності відходять убік. Романтична ініціатива нікуди не зникла повністю, але сьогодні вона проявляється інакше.

Раніше знайомство частіше виглядало прямолінійно: чоловік підходив, заводив розмову, кликав на побачення, приносив квіти. Тепер це нерідко обмежується короткими повідомленнями, а після першої паузи у відповідях ініціатива згасає. Частина чоловіків запитує себе: «А навіщо старатися, якщо відповідь неочевидна?»

Страх здатися нав’язливим або недоречним

Для багатьох чоловіків, особливо старшого віку, перше звернення до незнайомої жінки стало психологічно складнішим. Вони здатні підібрати слова, однак бояться, що будь-який крок буде сприйнятий як чіпляння.

Навіть невинний комплімент сукні, просте запитання на кшталт «ви тут часто буваєте?» чи жарт про погоду здаються ризикованими. Людина може стояти поруч і обдумувати, чи не виглядатиме диваком, якщо скаже щось не так, і врешті нічого не говорить.

Подібні сумніви публічно озвучував і актор Генрі Кавілл. Він говорив, що йому подобається традиційне залицяння, але є страх, що будь-який крок можуть трактувати як щось загрозливе, тому легше звернутися до колишньої партнерки, ніж починати нове знайомство. Згодом він уточнював свою позицію, проте багато чоловіків впізнали в такій розгубленості себе.

При цьому межа між нормальним спілкуванням і справжньою нав’язливістю все ж існує. Зазвичай саме по собі звернення чи комплімент не сприймають як проблему. Кордон пролягатиме там, де людина наполягає після «залиште мене в спокої» або починає переслідувати. Одне запрошення — це прийнятно, але після чіткого «ні» варто зупинитися. Однак страх опинитися «по інший бік» цієї межі нерідко зупиняє ще до першої фрази.

Виснажливе листування без відповіді

В онлайнових сервісах знайомств ініціатором спілкування частіше виступають чоловіки. На їхній бік припадає більшість перших повідомлень, однак відповіді приходять далеко не завжди. Часто з десяти листів відгук надходить лише на невелику частину, і то не завжди.

У результаті людина місяцями продумує тексти, намагається бути дотепною, обирає фото, а натомість не отримує навіть короткого «ні, дякую». Відсутність будь-якої реакції — ні згоди, ні відмови — поступово накопичує втому.

У певний момент частина чоловіків видаляє анкету і говорить, що «вийшла з гри». Йдеться не про втрату інтересу до жінок як таких, а про бажання менше перевіряти телефон у надії на повідомлення, за яку потім ніяково.

Романтичні жести після підтвердження взаємності

Ще одна причина обережності пов’язана з попереднім досвідом. Чоловік може вкладатися в стосунки: купувати квіти, оплачувати вечерю в ресторані, замовляти таксі, допомагати з переїздом, витрачати час на підтримку. А натомість почути делікатне: «Ти хороший, але іскри немає».

Багато хто говорить, що болючим у такій ситуації виявляється не сама відмова, а відчуття, ніби всі зусилля пройшли непоміченими. Виникає думка, що можна було не витрачати гроші, сили й час — результат однаковий.

У підсумку частина чоловіків вирішує берегти ресурси і приділяти квіти, увагу й довгі розмови переважно тій, хто вже дала зрозуміти про взаємність. Вони менше схильні витрачатися на спроби зацікавити людину, яка не демонструє чіткого інтересу.

Так формується переконання: якщо справді сподобався, тривалих зусиль із «завоювання» не знадобиться. І справа тут не стільки у цинізмі, скільки в бажанні не повторювати багаторазовий досвід марних старань.

Натяки, які важко прочитати

Є й інша сторона: чимало жінок розповідають про надмірну кількість, а інколи й грубість повідомлень у мережі, через що втомлюються від потоку уваги і хочуть видалити застосунок. Паралельно інші впевнені, що вже подали знак симпатії — посміхнулися, довше підтримали розмову, затримали погляд — а чоловік так і не переходить до активнішого кроку.

Дослідження професора Джеффрі Голла з Канзаського університету показало, що люди загалом погано розпізнають загравання. Після приблизно десятихвилинного діалогу лише близько третини чоловіків і менш як п’ята частина жінок зрозуміли, що до них фліртували.

Причина — у стриманості: люди намагаються фліртувати обережно, щоб не потрапити в незручне становище. Через це жест легко сприймається як звичайна ввічливість. Обидві сторони чекають на «очевидний» сигнал, не помічаючи, що він уже був, але замаскований під буденне спілкування.

Орієнтуватися лише на окремий погляд чи усмішку складно. Про можливу взаємність радше свідчить сталість уваги: людина добровільно продовжує розмову, охоче сміється, дивиться в очі, не квапиться завершити зустріч, розповідає про себе. Якщо ж вона повертається до спілкування з подругою, відводить погляд, не підтримує контакт, це найчастіше сприймають як «ні».

Коли таких ситуацій набирається багато, бажання наполягати чи знову розпочинати гру з натяками зменшується. Частина чоловіків вирішує, що без чіткої відповіді ризикувати більше не варто, і відмовляється від активного залицяння ще до першої спроби.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України