У Сполучених Штатах, які асоціюються з високими доходами, хмарочосами та дорогими будинками, сотні тисяч людей не мають постійного житла. Частина з них працює, отримує зарплату, але все одно не може дозволити собі оренду квартири. Головний чинник такої ситуації — висока вартість житла та брак доступних орендних квартир.
У багатьох районах Лос-Анджелеса, Сан-Франциско чи Сіетла замість вітрин і офісів помітні намети вздовж тротуарів, люди, що сплять на картоні, і цілі табори під естакадами. Це контрастує з образом «найбагатшої країни», але відображає глибоку житлову проблему.
Скільки бездомних у США і як їх рахують
Останній загальнонаціональний підрахунок, проведений житловим міністерством США в січні 2025 року, зафіксував 745 652 бездомних. Це на 3% менше, ніж роком раніше, коли у січні 2024-го нарахували понад 771 тисячу людей без постійного житла. Тоді кількість бездомних за рік зросла на 18% і досягла рекордного рівня за весь час спостережень.
До категорії бездомних влада США зараховує не лише тих, хто ночує на вулиці. У статистику входять також люди в притулках і ті, хто бере участь у програмах тимчасового житла, де надають кімнату та підтримку на строк до двох років.
Понад половина бездомних у ніч підрахунку перебувала в притулках. Просто неба, в автомобілях і наметових таборах ночували 266 тисяч осіб — приблизно третина від загальної кількості.
Підрахунок проводять раз на рік за одну ніч наприкінці січня. Волонтери та соціальні працівники від заходу сонця до світанку обходять вулиці, парки, вокзали, покинуті будівлі, заглядають у машини. Зиму обрали тому, що в холодну пору легше побачити тих, хто не має даху над головою. Кінець місяця дає змогу врахувати людей, які після отримання допомоги тимчасово можуть оплатити мотель, але наприкінці місяця знову залишаються без житла.
Такий одноденний облік не охоплює всіх, хто втрачає житло протягом року. Людина може кілька тижнів жити у знайомих, потім ночувати в машині, а згодом потрапити до притулку. Поки вона тимчасово мешкає у друзів, до офіційної статистики не потрапляє.
Де найбільше бездомних: Каліфорнія та Нью-Йорк
Найбільша кількість бездомних зосереджена в Каліфорнії — близько 182 тисяч осіб, тобто майже кожен четвертий бездомний у країні. Житло в цьому штаті дуже дороге, а дешевих квартир бракує. Через м’який клімат більше людей ночують просто неба, а не в притулках: на Каліфорнію припадає понад 40% усіх американців, які сплять на вулиці.
При цьому більшість із них — місцеві жителі. За масштабним опитуванням Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, 9 із 10 бездомних втратили останнє житло саме в Каліфорнії, а не приїхали з інших регіонів.
На другому місці за кількістю бездомних — штат Нью-Йорк, де налічують близько 146 тисяч людей без постійного житла. У перерахунку на населення це найбільший показник у країні — 73 бездомні на 10 тисяч мешканців. Водночас на вулицях їх майже не видно.
Причина в тому, що місто Нью-Йорк ще з 1981 року, згідно з рішенням суду, зобов’язане надавати місце в притулку бездомним чоловікам. Згодом це право поширили на жінок і сім’ї з дітьми. У результаті просто неба в штаті ночує лише приблизно один бездомний із 25.
Коли робота не рятує від ризику виселення
У США можна мати роботу й одночасно жити на межі втрати житла. Це особливо стосується працівників ресторанів, готелів, магазинів та інших сфер із невисокою оплатою праці.
Американським стандартом вважається, що житло є доступним, якщо на оренду йде не більше 30% доходу. Однак у 17 із 25 наймасовіших професій країни типової зарплати навіть за повної зайнятості не вистачає, щоб зняти однокімнатну квартиру за середньою ринковою ціною на таких умовах.
Серед бездомних чимало людей, які працюють. Дослідники Чиказького університету, звіривши дані перепису населення 2010 року з податковою інформацією, з’ясували, що більше половини тих, хто жив у притулках, у тому ж році офіційно десь працювали. Їхні заробітки були дуже низькими.
Приклад типової ситуації: людина отримує 2500 доларів на місяць після сплати податків. Якщо оренда невеликої квартири коштує 1800 доларів, на їжу, транспорт, медичні витрати та інші потреби залишається лише 700 доларів. Формально вона ще має житло, але перебуває на межі. Будь-яка непередбачувана подія — хвороба, втрата роботи, поломка автомобіля — може зруйнувати бюджет. Якщо платити за оренду більше немає чим, людина може опинитися в машині, яка стає її «домом».
У Каліфорнії кожен п’ятий опитаний бездомний ночував переважно у власному автомобілі. Семеро з десяти вважають, що допомога з орендою в розмірі 300–500 доларів на місяць надовго вберегла б їх від вулиці.
У містах із найдорожчою нерухомістю зняти квартиру ще складніше. Власники житла часто вимагають підтвердити дохід, який суттєво перевищує місячну орендну плату, і внести заставу. Навіть якщо людина здатна регулярно платити, їй можуть відмовити через старі борги, відсутність стабільної роботи або попереднє виселення.
Нестача дешевих квартир і роль місцевих правил забудови
Ключова проблема полягає в тому, що в США мало доступного житла. У найдорожчих містах на обох узбережжях із 1960-х років будувати стало значно важче через місцеві правила забудови.
Показовий приклад — Мангеттен. У 1960 році там за один рік дозволили звести 13 тисяч нових квартир. А за всі 1990-ті роки разом — лише 21 тисячу. Нові житлові комплекси переважно орієнтовані на покупців і орендарів із високими доходами, тоді як сегмент недорогого житла майже не поповнюється.
Чому проблема не зводиться лише до залежностей
У телевізійних сюжетах про табори бездомних часто показують людей із залежностями або тяжкими психічними розладами. Це створює враження, що головна причина бездомності — наркотики чи алкоголь.
Американські дослідники Грегг Колберн і Клейтон Олдерн порівняли різні міста США та перевірили поширені пояснення: рівень вживання наркотиків, психічні захворювання, загальну бідність, клімат, щедрість соціальних виплат. Жоден із цих чинників не пояснює, чому в одних містах бездомних значно більше, ніж в інших.
На їхню думку, вирішальну роль відіграють ціна оренди та кількість вільних квартир. Залежності чи психічні проблеми радше впливають на те, хто саме першим опиниться на вулиці, коли доступного житла не вистачає. Свою книгу вони назвали промовисто: «Бездомність — це житлова проблема».
Буває й зворотна ситуація, коли саме життя на вулиці підштовхує до алкоголю чи наркотиків. Багато бездомних у Каліфорнії зізнавалися, що вживають алкоголь або наркотики, щоб витримати умови життя без житла.
Чому держава не може просто забезпечити всіх житлом
Американська влада щороку витрачає значні кошти на допомогу бездомним. Працюють міські притулки, благодійні організації, програми доплат за оренду, будується соціальне житло. Однак масштаб житлової кризи перевищує можливості цих інструментів.
Тимчасові притулки не завжди сприймаються як вихід. Частину людей відштовхують тіснява та суворі правила. Часто там не можна залишатися разом із близькими, заборонено приводити тварин, немає місця для зберігання речей. До багатьох притулків не пускають у стані сп’яніння. Крім того, місць просто не вистачає: у Каліфорнії 4 із 10 бездомних, які хотіли потрапити до притулку, не змогли цього зробити. Тому частина людей залишається на вулиці.
За доповіддю Національної коаліції за доступне житло, оприлюдненою навесні 2026 року, у США бракує близько 7,2 мільйона доступних орендних квартир і будинків для найбідніших сімей — тих, хто живе на межі бідності або нижче неї. На кожні 100 таких сімей припадає лише 35 квартир, які вони можуть собі дозволити.
Три чверті цих домогосподарств віддають за оренду та комунальні послуги більше половини свого доходу. Державну допомогу з орендою отримує лише приблизно кожна четверта бідна сім’я, яка формально відповідає умовам участі в програмах. Коштів на всіх не вистачає.
Серед фахівців немає єдності щодо того, як саме розв’язувати проблему. Одна група наполягає на підході, коли людині спочатку надають постійне житло, а вже потім допомагають із працевлаштуванням і лікуванням. Інші вважають, що спершу людина має припинити вживати алкоголь чи наркотики, розпочати лікування або знайти роботу, і лише після цього отримати квартиру.
Для мільйонів американців достатньо одного серйозного удару по гаманцю, щоб опинитися на межі виселення. Поки оренда залишається недоступною для значної частини населення, а державної підтримки бракує, наметові табори й надалі залишатимуться частиною міського ландшафту навіть у найбагатших мегаполісах США.
