Заклопотані батьки дуже часто у певний момент помічають, що їхній зв’язок з дітьми поступово втрачається. І це не дивно, адже якщо не приділяти достатньо уваги малечі у процесі їхнього зростання, можуть з’явитися конфлікти, непорозуміння та інше. Та як цього уникнути? Одним з чудових способів підтримувати та зміцнити контакт з дитиною є формат гри, а найкраще – формат настільної гри. Ця теза виправдана тим, що настільна гра спонукає до зосередженості на грі та на своєму партнерові. До того ж, спільні інтереси завжди збилижуть. Проте є й інші позитивні моменти, які показують, що гра у настільні ігри необхідна у вихованні дитини.
Позитивний вплив настільних ігор на виховання дитини
Перш за все, дитина вчиться стриманості, що зазвичай їй не характерно. Момент, коли дитина діє у грі та момент, коли очікує своєї черги дуже важливи. Таким чином дитина “на рівних” з іншими та розуміє, що треба з повагою давати й іншому походити, бо гра не матиме сенсу. Така модель переноситься на реальне життя, коли малеча розуміє, що потрібно давати висловитися іншим людям або діяти.
Крім соціальних навичок, малеча розвиває й практичні – математичні, наприклад. Починаючи від підрахунків значень на кубиках до обдумування ходів дитина рахує та залучає логіку. Скажемо “ні” нудним вправам з підручником і “так” веселій грі. До того ж, настільни гра – це постійне тренування для розуму не тільки дитини, але й дорослого.
Дуже важливо навчитися у житті продумувати усе наперед. Будувати стратегію поведінки та знати свої кроки наперед – корисний скіл, який допоможе і в реальному житті, і в настільних іграх. Найкраще розвивають ці навички шахмати, проте й інші настільні ігри-стратегії, які потребують таких умінь. Діти не думають наперед, але їх можна навчити це робити. Наприклад, візьміть собі у звичку ставити питання за принципом: “що тобі потрібно зробити, щоб встигнути вчасно до школи?”, “як ти сьогодні плануєш провести свій день?” та інші. Головна ідея цих питань – змусити планувати та продумувати свої дії.
З попереднього випливає наступний скіл – думати про те, що за кожною дією є свої наслідки. Під час гри причинно-наслідкові зв’язки дуже добре прослідковуються. Задача батьків підсвітити ці зв’язки та акцентувати на них увагу малечі. У цьому випадку корисно провести роботу над помилками у кінці гри. До того ж аналізувати не тільки помилки, але й правильні дії усіх учасників гри.
