Останнім часом у пресі дуже часто з’являється інформація про пільги, на які мають право учасники АТО. Але на практиці скористатись ними бійцям виявляється важко.
Адже на їхньому шляху постає безліч перепон. В першу чергу вони стикаються із проблемами отримання статусу учасника бойових дій. Відповідні законодавчі зміни, які б дозволяли отримати цей статус бійцям АТО, були прийняті вже досить давно.
Але цього недостатньо – має бути порядок, який би визначав спосіб надання цього статусу і який би працював. Він був затверджений урядом лише у другій половині серпня.
Але це лише один із важливих кроків, який треба було зробити. Так, порядок передбачає створення відповідних комісій при міністерствах, а також міжвідомчої комісії, які мали б безпосередньо здійснювати функції із надання статусу учасника бойових дій. Але до сьогодні ці комісії по суті не працюють.
Немає навіть інформації про їхні контакти і як взагалі їх знайти, аби звернутися. Крім того, є проблема із наданням різноманітних довідок із військових частин, які би підтверджували участь особи в АТО. Поки що жоден з бійців, які зверталися в Українську Гельсінську спілку з прав людини щодо надання статусу учасника бойових дій, досі не отримав його.
Таких звернень у нас вже близько десятка. Читайте також: Як уряд “зарізав” допомогу по догляду за дитиною до 3 років З метою вияснення ситуації із наданням цього статусу і діяльністю комісій Спілкою підготовлено і направлено запит до Кабінету міністрів України.
Сподіваюсь, що держава все ж таки зробить все необхідне для того, щоб цей механізм запрацював. Також не все просто із отриманням компенсацій у випадку поранення військовослужбовця в зоні АТО.
Оскільки дуже часто для цього необхідно лягати в лікарню два рази (один раз на лікування, другий на обстеження) і відповідно на лікарську-консультативну комісію (ЛКК) направляють зазвичай тих, хто втратив кінцівки або дуже важкі. Оскільки щоб отримати направлення на ЛКК, лікарям треба заповнювати дуже багато паперів.
Тому, зазвичай, у випадках легких поранень вони цього не роблять. А без цього направлення у пораненого учасника АТО немає достатньо документів, щоб претендувати на допомогу.
Тож на даний момент ситуація із виконанням тих обіцянок, які держава дала учасникам АТО, виглядає досить сумно. Є певне відчуття, що робота з цих питань державою введеться, але її швидкість і ефективність поки що залишає бажати кращого.
