Давайте говорити на чистоту, справа навіть не в тому, що Росія зараз становить загрозу Північноатлантичному альянсу, причому не меншу, ніж більш слабким у військовому плані країнам. Справа хоча б в банальному почутті обов’язку.
Україна одна з тих країн, яка тісно співпрацювала з ООН, ОБСЄ та НАТО у багатьох миротворчих місіях. Бійці ВСУ плечем до плеча служили в гарячих точках по всій карті світу, надаючи цілковиту підтримку силам НАТО. І залишити Україну в кривавій бійні з переважаючим противником один на один, чи це гідно? Крізь всі ці сотні заяв про заклопотаність, стривоженість і бог ще, що, ми так і не чуємо більш рішучих і жорстких заяв, які давно б уже мали прозвучати.
Між тим, варто нагадати про те, що українські солдати надавали підтримку у миротворчих місіях в Македонії (1995-1999), Боснії і Герцоговині (1995-1999), Анголі, (1996-1999), Косово (1998-1999), Лівії (2000-2006), Сьєрра Леоне (2001-2005) та багатьох, багатьох інших місцях планети. І тепер, після всіх цих років надання підтримки миротворчим місіям, світова спільнота просто зобов’язана допомогти Україні. В іншому випадку, всі ці суспільні інститути втрачають будь який сенс.
Повний список конфліктів та миротворчих місій в яких брали участь ЗСУ наведено в інфографіці від , там же наведено і список необхідного озброєння для української армії. Сподіваюся це допоможе достукатися до панів у Брюсселі. З фактами не посперечаєшся. Скільки Україна зробила для миру на планеті, а що тепер планета зробить для України?
