По-перше, немає ні найменшої впевненості, що зайшовши в приміщення на Грушевського, я з нього вийду. Пацанам зірвало башню остаточно, і поки сил задушити народне повстання у них немає (але БАТЯ, вони стараються – див. Дзеркало Тижня про постанову Кабміну збільшити кількість беркуту і грифону з 5 до 30 тис. – так, переговори, ніяких провокацій) – ясно що постараються давити самих борзих – див. зникнення Булатова і багатьох інших в останні дні. І беркути лазять там вольготно по приміщенню ради і комітетів, не звертаючи уваги на блідих прапорщиків УДО.
По-друге, там явно готовий іще пакет якихось речей, по типу розстрілювати на місці без суду і слідства на розсуд кожного беркутівця і тому подібне. Які би звуки там хто не видавав.
По-третє, цей пакет “проголосують”. Хоч 100 чоловік, хоч 10, олійник порахує, рибак підпише. Перешкодити їм силовим шляхом ніхто не зможе і не буде, як показало 16 січня. І в мене з цього приводу залізобетонна відмазка – я жінка, в рукопашну йти не повинна, та й ефекту з мене однієї буде мало, а з ладу я вийду гарантовано.
По-четверте, можливо не буде ніяких журналістів і телетрансляцій. Так що у мене не буде цього разу фотографії, на якій розставляти номерочки.
По-п’яте, а для чого цирк про порядок денний і вимоги? Хтось реально вірить, що передбачається якийсь компроміс? Чи що якщо ригокомуністів прийде менше 226 чоловік, то усі ці речі не “проголосують”? Плачу з ясним сумом за наївністю таких людей.
Народ, гуртуємось. До попередніх злочинів додались Запоріжжя, Дніпропетвовськ, Суми, три рази Черкаси. Всі, і ми, і вони, сіли в поїзд, з білетом в один кінець, і поїзд уже набрав швидкість.
Україна переможе!
P. S. Будуть в Раді приймати щось путнє, типу закону про вибори Президента України в березні 2014 року чи про заборону беркуту як злочинної організації – прилечу сизою птицею, як Ярославна в Слові о полку Ігоревім.
P.P.S. Думаю, що всі розуміють, що посада голови уряду чи міністра при президенті януковичі, прокурорі пшонці, сбушнику якименку, голові ап клюєві і губернаторах типу “гепа-доба”, і тотальному колапсі економіки, від якого путінські кредити не врятують, і гарантованій 100% втраті підтримки народу – це навіть не електричний стілець, а стрибок з башти Бурж-ель-Халіфа в надії, “що все буде добре”.
Леся Оробець.
