Пекельна чарівність Неаполя: Як шукати скарби в самому незвичайному місті Італії?

Його називають самим неоднозначним містом Італії, але навіть незважаючи на всі його недоліки, Неаполь приймає сотні тисяч туристів щороку.

Неаполь – перше і поки єдине італійське місто, у якого був реальний шанс не сподобатися. Скажу більше – у нього були всі шанси потрапити в категорію «ніколи в житті сюди ні ногою».

По-перше – брудно до неподобства, місцями в центрі трапляються піраміди з картонних коробок і сміття в людський зріст. Все-Все, що пишуть на цю тему в інтернеті і показують по телевізору – правда. У старому місті є пішохідні вулиці, де бруківка просто засіяна зеленими осколкам від пивних пляшок, бичками і дрібними фантиками.

По-друге, місто живе в шаленому ритмі, і якщо за перші десять хвилин у вас тут нічого не вкрали – це велика удача.

А ще вони змагаються – хто кого перепере. Йдеш по вулиці, запах прального порошку б”є в ніс: постільна білизна, трусики, шкарпетки, ліфчики – різнокольорові килими прання вистилають стіни. Одна жінка виглянула з вікна, переконалася, що сусідка вже встигла повісити дві наволочки, пирхнула. Повернулася, демонстративно розвісила махровий халатик. У кожного міста свої ігри, біля Неаполя – змагання з прання.

Мені здається, це ще і перше місто Італії, де я бачив в центрі на фасадах старовинних будівель – коряві коробки кондиціонерів, і пластикові вікна, тобто, іншим не можна, а Неаполю – можна. І ще графіті скрізь. Створюється враження, що неаполітанці тільки ті й роблять, що викидають сміття, лаються (голосно, пристрасно, віддаючись цього до залишку), перуть і замальовують всі графіті.

Потрібно дуже акуратно покопатися в ситуації, щоб зрозуміти, а за що ж цей Неаполь багато обожнюють.

1. Везувій

Не знаю, як там Везувій поблизу, не піднімався, в кратер не заглядав, а ось здалеку Везувій – величезна сила. У січні його вершина покрита товстим шаром снігу. Для себе я розділив місто на три частини – видно Везувій, не видно, і кращий вигляд у світі.

Через Везувій не розгледіти старих кварталів, де бруд і графіті. Вулиці такі вузькі, що там навіть всюдисущого неаполітанського сонця не розгледіти. Кращий вигляд, про який я знаю – біля замку Сант-Эльмо у верхній частині міста. Туди можна дістатися на фунікулері хвилин за десять. Обов’язково затримайтеся в цьому районі на кілька годинок. Тут широкі гарні вулиці, респектабельна публіка, і тільки що відкритий після реставрації парк з вілла Флорідіана. А ще там їздять форди з кіно часів Софі Лорен і Марчелло Мастроянні, такі маленькі машинки по коліно дорослій людині.

Щиро рекомендую – перший день в Неаполі подарувати вулицям, кварталам і видамам.

Що почім? Парк безкоштовний, вид безкоштовний, фунікулер – 1 євро.

2. Археологічний музей

А ось на другий день вже можна і культурки відхопити. Пам’ятка номер один у Неаполі – Археологічний музей, до перегляду обов’язковий. Як відомо, поряд з Неаполем знаходиться місто Помпеї, і все найкраще, що там відкопали – мозаїки, фрески, посуд, скульптура, коштовності – звезли сюди. Майже все, що ми знаємо про побут, смаки, любов і смерть Стародавнього Риму – є в цьому музеї.

На другому поверсі є секретний кабінет, в якому знаходиться найбільша колекція стародавніх еротичних предметів – «Playboy».

Що почім? 12 євро для дорослих.

3. Капела Сан-Северо

Капелу Сан-Северо непросто знайти у павутині похмурих неаполітанських кварталів. Навіть з навігатором. Сюди йдуть, в першу чергу, заради унікальної барокової статуї «Христос під плащаницею».

У 18 столітті скульптор Джузеппе Санмартино примудрився виліпити з шматка мармур фігуру лежачого Ісуса,  накриту тонкою, прозорою тканиною. Перші кілька секунд біля скульптури здається, що мармурова фігура вкрита поліетиленом, як Лора Палмер. В мармур мозок відмовляється вірити. У крипту краще не спускатися. Там зберігаються два муміфіковані трупи (чоловік і жінка, це добре видно) від яких залишилися тільки судини і серця. Страшно, ніяково, і відразу хочеться випити.

Що почім? 7 євро для дорослих.

4. Метро

Неаполітанське метро просто шокує чистотою і блиском. Особливо це відчутно в центрі, де контраст з горами сміття на вузьких страшних вулицях – вражає. Але і цього мало, метро в Неаполі визнано найкрасивішим в Італії і одним з кращих у світі. Станції тут яскраві, деякі пофарбовані в кислотні кольори.

На «Університеті», наприклад, неможливо звільнитися від відчуття, що тебе запхали в будиночок дорослої Барбі, від поєднання сильного лимонного і лілового очі починають сльозитися. З цією станцією пов’язаність язаний один італійський скандальчик – товсті чорні колони наворожили деяким жителям профіль ненависного Беніто Муссоліні. Автора, відомого дизайнера Каріма Рашида, імпульсивні неаполітанці ледь не прибили на місці. А варто вийти на станції «Толедо» – космос, в прямому сенсі слова. До речі, італійське метро – це ще й найбільша підземна галерея сучасного мистецтва. Селфи виходять що треба.

Що почім? Насолодитися підземною галереєю і покататися можна всього за 1 євро.

5. Їжа

І останнє з моїх вражень. І це не Караваджо, хоча три великих шедевра тут є, в тому числі і остання робота самого порочного художника-революціонера. Неаполь, як відомо, батьківщина Мартінки і ця піца тут краща, що я їв у своєму житті.

Друзі потягли мене в «Мікеле», по-перше – це одна з найстаріших піцерій, а по-друге, тут Джулія Робертс їла, молилася і любила, точніше – знімалася в кіно. Яка там піца я так і не дізнався, чергу відбила бажання. Але, вважаю, що в Неаполі проблем ні з якісною Маргаритою, ні з іншого піцою не буде ніде. Мені здається, що Неаполь – єдине місце у світі, де шмат тіста з сіром і томатами не готують, а творять. Шматок такої піци здатна переродити тобі заново. Чарочка місцевого лимончелло в якості дижестива – тому свідок!