Попри те, що позиція “все одно танк – їздить-стріляє”, має право на життя, але різниця між Challenger 1 чи Chieftain більш ніж значна
Джерело : Defence Express
Після того, як український журналіст Роман Бочкала повідомив, що для Збройних Сил України відновлюються танки Challenger 1, але при цьому показав на фото та відео роботи із танком Chieftain, головним питанням залишається, які саме машини будуть передані до України.
Якщо помилка допущена у тому, що було обрано не той танк для зйомки, а мова все одно йде про Challenger 1, то тоді ЗСУ можуть розраховувати на танк 80-х років, який об’єктивно кращий за всі інші можливі варіанти зі знятими з озброєння танками у світі.
Бо Challenger 1 це об’єктивно доволі вдала машина, яка поєднує й доволі потужне бронювання, й 120-мм гармату з розвиненою системою управління вогнем, з тепловізором, лазерним далекоміром та балістичним обчислювачем, потужним 1200-сильним двигуном та гідропневматичною торсіонною підвіскою.
Також варто зазначити, що варіанти з передачею Challenger 1 активно обговорювались на початку цього року. Більше того, навіть називалось джерело отримання машин у вигляді Йорданії, яка вивела з експлуатації близько 400 одиниць, а також компанія, яка готова їх відновлювати – Rheinmetall BAE Systems Land.
А ось якщо помилка полягає в описі, й замість Challenger 1 все ж таки мова йде про Chieftain, то все починає виглядати у рази сумніше. Сумніше на ціле покоління машин, бо Chieftain посилив британську армію у 1965 році, а Challenger 1 у 1983 році.
Зрештою Chieftain, навіть, якщо брати його останні модернізації за програмою Totem Pole, яка включала роботи з оновлення системи управління вогнем (зокрема й шляхом інтеграції телевізора та лазерного далекоміра), покращення ходових характеристик, нарощуванням броні, то мова все одно буде йти про танк 60-х років.
Також об’єктивна боєздатність машин буде дуже сильно залежати від самої версії танка та джерела посилення, бо з майже 1900 вироблених машин половина була вироблена для британської армії, а інші пішла на експорт. У Великій Британії останній танк цієї моделі був знятий з експлуатації у 1995 році. Й навряд значна кількість з них просто зберігалась на складах в той час, коли Лондон встиг поставити на озброєння Challenger 1, перейти на Challenger 2 та розпочати перехід на Challenger 3.
Другим оператором танка Chieftain у світі є, як це не дивно, але Іран, який їх закупив перед революцією 1979 року у кількості близько 1000 одиниць. Орієнтовно десь сотня з них, при цьому ремоторизована двигунами В-84 від Т-72 залишається в експлуатації.
Далі йшла Йорданія, яка, за даними Militry Balance, вивела їх з експлуатації, що логічно, якщо країна на початку 2023 року зняла з озброєння Challenger 1. Загалом країна мала 274 танки у місцевій версії Khalid, а також близько 90 іракських Chieftain, які були викуплені в Іраку після того, як він їх захопив у Ірану. Серед операторів цієї машини був й Кувейт, яких їх вивів з експлуатації ще у 90-х та мав парк зі 175 машин, частину з яких було втрачено під час війни з Іраком.
Тобто очевидні ресурси де взяти саме відповідну кількість Chieftain наразі проглядаються доволі складно. Але зрештою, якщо дійсно до ЗСУ будуть передані ці машини, то розраховувати від них на якісне посилення війська буде складно.
Об’єктивно зараз Chieftain можливо сприйняти лише на рівні Leopard 1, з поправкою на те, що захист британської машини кращий, а 120-мм калібр гармати у будь-якому випадку кращий за 105-мм. Але пружинно-балансирна підвіска, об’єктивно проблемний двигун L60, далеко не нова система управління вогнем, при цьому наявність навіть лазерного далекоміра на пряму залежить від версії Chieftain, не дозволяють оцінити цю машину інакше.
