Вночі 6 липня російські окупанти завдали страшного цинічного ракетного удару по Львову та Львівщині. Ворог атакував Львівську область з Чорного моря ракетами «Калібр». Це найбільш руйнівна атака по мирному населенню на Львівщині від початку повномасштабної війни.
Будинок у Львові, в який влучила російська ракета цієї ночі
Як повідомив голова Львівської ОВА Максим Козицький, повітряне командування «Захід» Повітряних cил ЗС України знищило 7 ракет над Львівщиною. Росія прицільно б’є по житлових будинках. Станом на 9:00 підтвердили загибель чотирьох людей. На момент влучання всі вони перебували в будинку. Постраждали 34 людини. Руйнувань зазнали: понад 30 будинків, більше ніж 250 квартир, 10 гуртожитків, будинок дитини, два виші, санаторна школа.
У Львові оголосили дводенну жалобу для вшанування загиблих внаслідок ракетної атаки на місто.
Постраждалі внаслідок вибуху
Ракетний удар припав на будівлі в межах 200 метрів від університетського містечка Українського католицького університету. Чотири університетські будівлі зазнали пошкоджень, ніхто на території самого університетського містечка не постраждав. Зараз відбувається ідентифікація всіх пошкоджень та їх усунення. УКУ готовий надати тимчасове житло тим, хто був змушений покинути свої домівки і хто втратив все внаслідок ракетного удару.
Пошкоджене скло в Центрі Шептицького
Ховаючись від російських ракетних ударів, люди знайшли перший прихисток в Українському католицькому університеті, в укритті храму Святої Софії — Премудрості Божої. Отець Назарій Мисяковський ділиться, що коли після відбою повітряної тривоги один тато з дітьми вийшли з укриття храму на вулицю і йшли вже територією кампусу, дитина сказала: «Тату, Церква нас врятувала». «Ви діти війни, справжньої війни», — відповів батько.
Випускниці УКУ, які мешкали у будинку, в який влучила ракета
Президент УКУ владика Борис Ґудзяк, який лише три дні тому перебував в УКУ і працював та жив неподалік від осередку вибуху, написав: «Напад Росії на невинних цивільних осіб не має жодного виправдання. Просимо всіх людей молитися, бути поінформованими та допомагати, чим можете. Провівши два тижні з єпископами, духовенством, політиками, студентами, військовими, матерями і дітьми, можу сказати, що українці тримаються, але небезпека реальна, травма глибока, і весь вільний світ повинен відгукнутися і підтримати цих хоробрих захисників свободи і справедливості».
Волонтери — працівники та студенти з волонтерського штабу УКУ — допомагали вночі постраждалим людям: несли воду, респіратори, разом із рятувальниками розбирали завали.
Розбиті вхідні двері в Центрі Шептицького
Оскільки будинок, який атакували росіяни, розташований неподалік від університетського містечка, у ньому проживали випускники УКУ, парафіяни храму Святої Софії — Премудрості Божої. Ми зібрали їхні перші свідчення після ракетного удару росіян.
Ігор Кисилевич, випускник Філософсько-богословського факультету УКУ, колишній працівник відділу інформації університету, батько п’ятьох дітей: «УКУ, як alma mater, мені дуже близький. Ми навіть з дружиною купили помешкання дуже близько від УКУ, у будинку через дорогу від кампусу. Цієї ночі все змінилося за долі секунди. Життя зараз зовсім інакше відчувається. Ми з дружиною не сподівалися, що війна настільки близько. Думали, що Львів досить безпечне місто для нас та дітей. Але війна насправді дуже близько. Ми відреагували на тривогу, але оскільки в нас п’ятеро дітей, зокрема немовля, то не змогли піти в укриття. Використали правило двох стін, чекали в коридорі. Тоді пролунав один досить потужний вибух, за ним — другий, ще жорстокіший. У нашій квартирі вибило вікна… Через вибухову хвилю у нас заклинило вихідні двері, і ми не змогли одразу вийти з помешкання. Почули запах газу, це була небезпека. Ми розуміли, що буде ще один приліт, тому вибігли з квартири в чому були і побігли інтуїтивно в укриття до церкви Святої Софії на території містечка УКУ. Коли ми бігли, був третій приліт. Ми впали на землю і я фізично відчув вибухову хвилю, хоча ми вже були досить далеко. Після закінчення тривоги ми пішли в парк подихати свіжим повітрям. У парку зустріли ректора Тараса Добка, а також Володимира Турчиновського, Наталю Климовську. Люди серед ночі зірвалися, прийшли подивитися, як їхні студенти, як кампус… Ми мали коротку розмову. Вони мене морально-психологічно підтримали, я їм теж дуже вдячний. Дякую Богові, що моя сім’я жива, ми всі цілі. Залишається тільки молитися за загиблих».
Артем Бордічук, випускник УКУ програми «Соціальна робота», який мешкає в будинку, що постраждав від ракетної атаки росіян, розповів: «Ми прокинулися від того, що наш будинок дуже сильно трясло, було відчуття землетрусу… Зірвалися з ліжка, побігли в коридор. Було розуміння того, що треба вимкнути газ, зібрати важливі документи і йти в укриття. По дорозі зайшли до сусідської квартири, оскільки там мешкала літня жінка. Ми хотіли їй допомогти або хоча б переконатися, що вона жива. Проте її коридор був повністю зруйнований. Таке відчуття, що квартири там вже не було. Погукавши її декілька секунд, вирішили пошукати її в укритті. На щастя, вона жива, встигла спуститися туди. Цей будинок [у який влучили росіяни] був повністю цивільним, більшість мешканців у ньому — люди пенсійного віку, які самі собі не зможуть дати ради в подібній ситуації. Дякуємо працівникам ДСНС, які швидко приїхали на місце і почали працювати. Надійшло дуже багато пропозицій допомоги. Після ударів багато друзів із спільноти Українського католицького університету прийшли допомагати іншим прибирати скло, розгрібати завали. Вони запропонували багато варіантів тимчасового житла і з кожною годиною такої допомоги стає більше. Це дуже приємно».
Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами УКУ
