“Будемо тут не до кінця, а до перемоги!”, – головне гасло мітингувальників Майдану

Народ мій є, народ мій завжди буде, 
ніщо не перекреслить мій народ.
В. Симоненко.

Єдність українців, що вийшли на центральну площу країни, аби продемонструвати свій протест проти свавілля влади, просто вражає. Українці як один тримають Майдан вже двадцять перший день.

 

Головними форпостами мітингувальників стали приміщення Київради, Будинку профспілок, колишнього “жовтневого палацу”. Тут можна зустріти і студента, і політика, і домогосподарку, і пенсіонера, і народного депутата. Соціяльний статус, вік, стать чи географія тут абсолютно не мають значення. Усі намагання влади показати, що центральна і східна Україна не підтримують Майдан, нівелюються, коли бачиш намети з написами “Макіївка за евроінтеграцію”, “Крим за ЕС”, “Україно, Харків з тобою!”. Тому ми вирішили провести невеличке опитування і дізнатися, звідки і чому приїхали мітингувальники, які нині перебувають у приміщенні Революційної комендатури Київради.

Василь Кулинич, 60 років. Умань, Черкаська область. “Я тут, тому що хочу здобути українську Україну. Я був тут цілий тиждень. Буквально два дні тому повернувся додому. А сьогодні вночі, коли побачив пряму трансляцію з Майдану, – відразу пішов на трасу і попутним транспортом дістався до Києва. Їхати звідси не збираюсь. Буду тут до перемоги”.

Анатолій, 28 років. Камянець-Подільський, Хмельницька область. “Довелося піти з роботи, тому що керівництво не бажало мене відпускати. Тож я розвернувся і поїхав на Майдан. Тепер – безробітний. Але головне не це. Я приїхав сюди, аби підтримати тих, хто стоїть на Майдані за майбутнє нашої України. Вже дістав декілька разів від “Беркута” по ребрах, днями вкрали мій телефон. Учора вночі, коли “беркутівці” штурмували Майдан, я стояв на барикадах і стримував їхній натиск. Не було жодного страху, тільки бажання змінити ситуацію в нашій країні. Ночую в наметі з першої ночі Майдану, від холоду рятуємося біля вогнища, до того ж кияни приносять теплі речі і ковдри. Буду тут до кінця, до перемоги!”.

Ніна Петрівна, 74 роки. Севастополь. “Приїхала захищати гідність своїх дітей і онуків, щоб ми стали європейською державою офіційно, адже ми історично завжди були європейською державою. Нас із Криму приїхало багато – з Євпаторії, Сімферополя, Джанкоя, Ялти та інших міст. Я усвідомлюю, заради чого тут стою, тому не збираюся лишати свій пост раніше відставки Януковича”.

Антон Брендак, 19 років. Київ. “Я тут тому, що підтримую євроінтеграцію. Я не зміг лишитися вдома, тому що вважаю – треба боротися за те, у що віриш. Часто ночую то на Майдані, то в КМДА”.

Катерина, 22 роки. Чернігів. “Я вже тут дванадцять днів. Взяла відпустку і приїхала підтримати свій народ і відправити Президента у відставку. Своїм перебуванням тут підтримую і євроінтеграцію, і водночас виступаю проти силових методів, які застосовує Янукович проти народу”.

Олександр, 56 років. Запоріжжя. “Приїхав, бо мене не влаштовує курс, яким іде наша країна, економічне становище, відсутність свободи слова. Люди в Україні, на жаль, безправні. Я хочу це змінити, тому я тут. Ночую в наметі на Майдані з першої ночі. Я із Запоріжжя. У моїх жилах тече козацька кров, тому я буду тут не до кінця, а до перемоги”! … Що тут і додати. Хочеться тільки звернутися до українців словами Великого Т.Г. Шевченка: “Борітеся – поборете! Вам Бог помагає”.

Comments

0 comments

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

3 × five =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh