20 січня у стінах Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ з ініціативи Лицарів Колумба відбулася Різдвяна вечеря, на яку зібралися близько 100 дружин, дітей і батьків загиблих воїнів.
Серед запрошених були, зокрема, сім’ї зі Львова, якими опікуються Лицарські ради та духівники при парафіях храму Покрову Пресвятої Богородиці на Личаківській, храму Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові, Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла, а також костелу Архангела Михаїла.
Про це повідомляє пресслужба Лицарів Колумба в Україні.
Святкова різдвяна програма розпочалася спільною в семінарійній каплиці молитвою Молебня до Богородиці та Парастасом за померлих воїнів і всіх жерт війни. Опісля Юрій Малецький, Національний делегат, який очолює Лицарів Колумба в Україні, у вступному слові коротко розказав про їхні втілені проєкти психологічної реабілітації, матеріальної допомоги, молитовних виїзних прощ та поділився подальшими планами щодо підтримки родин, які втратили близьких.
Пан Юрій пояснив, що ідея такої зустрічі — зібрати сім’ї, об’єднані горем, разом: «Ми не можемо осягнути розумом вашу втрату. Але розуміємо, що кожен із вам може поділитися своїм досвідом, обійнятися, поспілкуватися і підтримати того, кому тяжче це пережити». І також наголосив, що в Україні немає чужих дітей, як і чужих матерів та дружин, — наш обов’язок їм допомогти переживати втрату й підтримувати.
Далі представники скаутської молоді виступили з різдвяним вертепом, адаптований під реалії війни. А відтак, на прохання лицарів, заспівали кілька коляд разом із присутніми.
Отець Ігор Бойко, ректор Львівської духовної семінарії, подякував присутнім, що відгукнулися на запрошення: «Це нагода щоб відкритися для інших, поділитися своїм болем. Бо коли ми його висловлюємо і ним ділимося, то нам справді стає легше на серці, — і додав: — Розділити людський біль — це вміти бути поруч».
Ця Різдвяна зустріч і була свідченням «буття поруч» на молитві, у храмі, слухаючи колядки і спілкуючись із лицарями й отцями під час трапези. Діти в тому часі разом із скауськими провідниками робили патріотичні браслети.
У час Різдва подібні зустрічі відбулися і в інших українських парафіях у Золочеві, Червонограді, Києві та Фастові, де лицарі особливо опікуються родинами полеглих захисників. У такий спосіб вони стараються жити першочергову місію ордену, закладену його засновником блаженним отцем МакГівні — опікування вдовами та сиротами, які є найбільш вразливими та потребуючими сьогодні в Україні.
«Ця підтримка важлива для родин, у яких загинули чоловіки, батьки, діти. Горе нас об’єднало, а вони по можливості роблять усе, щоби ми відчували себе спільнотою», — поділилася п. Надія Врубель, мати полеглого військового Максима.
Департамент інформації УГКЦ
