Боєць Роман із Житомирщини став на захист України ще до початку повномасштабного вторгнення. Спочатку він служив у піхоті на Донеччині, а з 2016 року перейшов до мінометного підрозділу.
Під час оборони Маріуполя батальйон Романа опинився в оточенні. Після поранення його гелікоптером евакуювали до лікарні Мечникова, але вже після операції він якнайшвидше повернувся до побратимів. За його словами, шви йому знімали вже на позиції, адже він розумів, що бійці можуть потрапити в полон або загинути. На фронті тоді служила і його дружина, яка згодом потрапила в російський полон.
Дружина Романа провела в полоні дев’ять місяців. Нині вона поруч із ним і залишається його головною підтримкою.
Після подій у Маріуполі Роман продовжив службу у штурмовому взводі. Під час одного із завдань його група мала замінити військових, які опинилися в оточенні. Завдання виконали, але під час виходу бійців атакували дрони. Від вибуху Роман упав і побачив, що втратив ногу. Він самостійно наклав турнікет і продовжив рух.
Побратими завантажили його на наземний роботизований комплекс, однак дорогою техніку знищив FPV-дрон. Тоді поранений боєць поповз до визначеної точки, де його вже чекали військові на пікапі, які, за його словами, «плюнули на всю заборону» та приїхали забрати його.
У лікарні Романові ампутували ногу та руку. Згодом він потрапив до одного з 20 реабілітаційних центрів мережі RECOVERY, заснованої Віктором та Оленою Пінчуками. Центри працюють по всій Україні та безоплатно допомагають військовим відновлюватися після поранень.
Уже за місяць Роман спробував стати на протез. У RECOVERY він займається на різних тренажерах, поступово вчиться підлаштовуватися під нові можливості свого тіла. Коли бракує сил на спортзал, він просто вдягає протез і виходить гуляти парком.
За час реабілітації Роман зблизився як із фахівцями, так і з іншими захисниками. Він зазначає, що, хоча працівники центрів є професіоналами з реабілітації, взаємодія з ними більше схожа на дружбу.
Історія Романа — лише одна з понад 50 тисяч історій військових, які вже пройшли відновлення у центрах мережі RECOVERY. Самого бійця найбільше мотивує думка про людей, до яких він хоче повернутися. У підрозділі на нього вже чекають, і для повернення на службу йому потрібно завершити реабілітацію.
Для Романа це питання відповідальності перед тими, кого він роками навчав і з ким пройшов війну, адже свого часу вони також його не залишили.
