Українці пізно спохватилися, почавши бити на сполох і засуджуючи італійський суд, який засудили нацгвардійця Віталія Марківа до 24 років позбавлення волі. Про Марківа слід було б нагадувати світу щодня, як в свій час про Савченко. Щоб світове співтовариство давило на Італію, як тоді на Росію. Зрештою, Савченко теж звинувачували в загибелі журналістів, але світовому співтовариству це не завадило вимагати її звільнення. Італійські путінські утриманці – це далеко не сам Путін, натиснути на них спільними зусиллями було б в рази простіше. Як передає replyua.net про це у своєму блозі пише блогер, боєць ВСУ Олена Білозерська.
Вона відзначає, це нормально, коли цивілізований світ захищає журналістів і жорстко реагує на будь-яке насильство щодо них, пов’язане з їх професійною діяльністю, але на війні, навіть неоголошеної, діють інші закони. Стрінгер, який легально або нелегально опинився в зоні бойових дій, на позиціях воюючої сторони – ризикує нарівні з військовими, робить свою роботу на свій страх і ризик і усвідомлює можливі наслідки. Стверджувати про умисне вбивство цивільних на війні можна в двох випадках. Перший – якщо це вбивство вже затриманого людини. Другий – якщо чоловік, який був одягнений у цивільне і не мав при собі зброї, загинув від кулі снайпера. Все, більше випадків не може бути. Мінометний розрахунок не бачить, за кого працює. І навіть автоматник або кулеметник, якщо дальність перевищує 200-300 метрів, не бачить, за кого працює і по більшій частині не стріляє прицільно.
За словами Білозерської, не треба з’ясовувати, були чи не були на озброєнні підрозділу Марківа міномети і де знаходився особисто він у момент загибелі журналістів. Це взагалі неважливо. Доведено, що журналісти були на позиціях бойовиків та загинули під час ведення бойових дій? Якщо так – значить, вони загинули тому, що поїхали на війну, цього достатня. Ті, що Італією керують – утриманці і кращі друзі Путіна – це відомо давно, так що нічого дивного не відбулося. Світу потрібно демонструвати силу, а не толерантність до ворогів.
