Плюс карантину в тому, що багато великі начальники раптом виявлять: підлеглі прекрасно працюють віддалено. Про це у своєму блозі пише телеведучий і блогер Андрій Алексин. Він зазначає, у нього є приятелька, яка днями отримала відмову – не взяли на роботу. Потрібно було, строго кажучи, просто писати красиві рекламні тексти про туристичні фрази об’єкти: легкий приємний копірайт з морем перекопаних інформації, але начальниця вперлася: тільки в офісі з 9 до 18. Навіщо? Складно сказати, традиція така.
Алексин зазначає, мобільний інтернет є у всіх, у всіх планшети, ноутбуки або на крайній випадок телефони, але ні, вставай з будильником, загружайся на годину в транспорт і пробки, приходь в офіс і сиди перед кабінетом начальника. Блогер зазначає, у нього сусід працює вдома, шеф їх збирає по пятницях в ресторанчику, щоб не забути, як хто виглядає. Все вирішується в загальному чаті або приват, і за оренду офісу шеф не платити ні копійки. Лікарняних теж немає: все і так вдома. Сплять, обідають, гуляють з дітьми. Хтось сидить з ноутбуком в парку – працює. Тримаються за таку роботу руками і ногами.
За словами блогера, колись давно йому довелося попрацювати в конторі, де начальником був товстий 25-річний хлопчик. Так цей молодий чоловік змушував всіх розписуватися в вахтерскому журналі – відзначати годину приходу в секундах. Тих, хто запізнився хоч на 30 секунд, потім викликали до нього на довгий крик з матюками та образами. «Я, правда, примудрився жодного разу не запізнитися, але пропрацював там рівно два тижні: втік до бабусі», – згадує Алексин.
