За місяць від початку Революції гідности ми поспілкувалися з білоруським опозиціонером В’ячеславом Сівчеком, головою Руху солідарности “Разом”, який діє в Білорусі, та ГО “Білоруський центр” в Україні. 2011 року через політичні переслідування він був вимушений переїхати жити до України. З літа 2013 року мешкає в Польщі.
1. Пане В’ячеславе, розкажіть, чому Ви зараз в Україні? Яке Ваше особисте ставлення до Революції гідности?
Я приїхав до України, щоб підтримати Евромайдан. Щоб Україна повернулася в Европу. Організація, яку я очолюю, повністю солідарна з Україною. Усі білоруські організації, які непідконтрольні Лукашенку, підтримують Майдан. Зокрема, 19 грудня 2013 року ми проводили у Києві на Майдані Незалежности акцію до 3-ї річниці “Кривавої неділі” – розгону Лукашенком білоруського Майдану, який висловив незгоду з результатами виборів. Ми розгорнули під сценою на Майдані Незалежности наш стяг (заборонений білоруською владою – ред.) та пройшли від Хрещатика до вулиці М.Коцюбинського, 3, де розташоване Посольство Білоруси в Україні. Там ми провели віче та намагалися передати звернення до посольства. Але вони (представники посольства – ред.), порушуючи свої дипломатичні канони, не вийшли до людей і не прийняли наше звернення.
2. Чи підтримує білоруська опозиція Україну? В чому проявляється ця підтримка?
Звісно, що підтримуємо. Особисто я взяв участь у трьох Евромайданах. 27 листопада, у День Героя, у Львові ми провели віче, пройшли колоною містом зі своїми стягами до пам’ятника Степану Бандері. Тоді виступив Юрій Шухевич. 19 грудня був у Києві. Оскільки зараз проживаю у Варшаві, то фактично щодня ходив на Майдан перед Посольством України у Варшаві.
Також білоруські активісти проводять акції на підтримку України. До прикладу, 30 листопада ми передали посольству України в Мінську звернення, що ми солідарні з братнім українським народом. Тоді білоруські активісти вийшли з трьома стягами (білоруським, українським та стягом ЕС) до посольства України в Мінську. Згодом міліція отримала фото з акції, де були зображені чотири людини – двох з них опізнали, двох досі шукають.
А 4 грудня була спроба передачі російському посольству в Білорусі заяви “Руки геть від України!” На жаль, чиновники російського посольства порушили дипломатичні канони і заяву від нас не взяли. Тож ми були вимушені надсилати її поштою. Та й зверніть увагу, скільки представників білоруського народу виступало на ваших Майданах – близько десятка. Тут виступав і лідер партії БНФ (“Білоруський Народний Фронт” – одна із перших антикомуністичних партій Білорусі) Аляксей Янукевіч, і заступник голови Руху “За Свободу” Юрій Губаревич, і кандидат у президенти Білоруси на виборах 2010 року, якого брутально побили, коли ще навіть не закрилися виборчі дільниці, Володимир Некляєв, та инші.
3. Яка позиція режиму Лукашенка до подій в Україні?
Події, що відбуваються в Україні, сам Майдан, не мають аналогів в европейській історії. А волю, яку продемонструвала українська нація для того, щоб вирватися зі східного ярма та повернутися в Европу, ще жоден европейський народ не демонстрував.
Але у нас у Білорусі влада – промосковська та гебешна. Працює пропаганда. Активістів, які солідарні з українським Майданом, затримують і судять. Поки ми з Вами розмовляємо, за ґратами перебуває активіст Максим Вінярський. Його засудили на 15 діб за акцію, яку 30 листопада проводили в Мінську на підтримку України. Він ще встиг виступити зі сцени українського Майдану. За ті ж дії засуджений Ілля Добротвор з Руху солідарности “Разом”. Суд зобов’язав його сплатити штраф у розмірі одного мільйону сорока тисяч російських рублів.
Але ж Ви бачите, що евромайдани і акції на підтримку України відбуваються в десятках країн, а репресії застосовують тільки в Росії (російських активістів уже відпустили) та Білорусі. Білоруська влада боїться. Але вся опозиція та люди, які виступають за европейський шлях розвитку Білоруси, попри Лукашенкову диктатуру, – у більшості. Бо ми самі – европейці.
Довгий час вони (білоруська влада, – ред.) були розгублені. Мовчать або ретранслюють позицію Москви. Тобто насправді вони бояться. І це демонструють не тільки арешти білоруських активістів, які відкрито підтримують київський Майдан. Хлопців зазвичай обвинувачують за організацію несанкціонованих пікетів. Адже згідно з білоруським законодавством, щоб проводити акцію, заявку необхідно подати за 15 днів. Але навіть якщо подати вчасно – просто не дозволять.
Офіційних заяв про події в Україні Лукашенко не робив. Найбільше він боїться, що білоруси вийдуть на площу. У нас жорсткий режим. Вони бояться будь-яких акцій.
4. На Вашу думку, чого ми, українці, можемо очікувати у результаті протестів?
Перемога. Потрібна перемога. Я не буду робити жодних прогнозів. Лише сподіватимуся на перемогу. Зараз я згадую події 1995–96 рр., коли в Білорусі встановлювалася промосковська гебешна диктатура. Мені дуже хотілося б, щоби Україну не спіткала така ж доля. Щоб Україна стала европейською демократичною країною, вирвалася з-під впливу сходу. І нам насправді від цього стане легше. Тому що і в Білоруси, і в України ворог один – російський імперіялізм. Чому я це знаю, бо дуже добре пам’ятаю ті брутальні дні, коли 2006 року була зачищена площа Каліновського.
Після тих подій я мав прес-конференцію у Львові разом з Олегом Тягнибоком. І мене дуже здивувало, коли українські журналісти не вірили мені, коли я розповідав, що тільки 20% білоруських школярів (тепер 16%) вивчають білоруську мову. У мене склалося тоді враження, що ми з Україною – не сусіди, а десь далеко один від одного перебуваємо. У нас нестерпна ситуація. Ми – нація, яка не має жодного національного університету; нація, яка з 1995 року позбавлена чесних виборів; нація, над якою знущаються, коли Колю Лукашенка уже показують як майбутнього спадкоємця.
5. Якщо ми провалимо Революцію, нас чекає такий же сценарій, як і Білорусь?
Якщо, не дай Боже, це станеться, в Україні може бути гірше, ніж у Білорусі. Те, що зараз Лукашенко робить з державою, ніколи не було в історії білоруської нації. Країна переживає найстрашніші часи. Нас завойовували окупанти, але ми ніколи не мали князів, яких не обирали. Тому коли у нас вдалося відбудувати “султанат”, то в Україні буде жорстка диктатура. І тоді вас чекають сотні політично репресованих.
Форма правління, яку ми маємо, чужа для Білоруси. Вона нав’язана нам Лукашенком. Ми живемо в час відновлення імперії зла. Але різниця між нашими державами полягає в тому, що у Білорусі, на відміну від України, проживає менше росіян. Насправді Росії просто не вистачає людських ресурсів для відродження цієї імперії. Вона зараз у жахливому стані. Відповідно до переписів 2003 та 2010 років, у Російській Федерації зменшилась кількість етнічних росіян на 2%. У деяких колишніх республіках Совєцького Союзу росіян просто менше 5%. Тому иншого виходу, як проводити експансивну політику по відношенню до колишніх республік Союзу, в неї немає. До того ж, Росія зараз по всьому світу нахабно себе поводить. Її шовіністські замашки залишилися.
6. Зараз Ви проживаєте в Польщі. Яке ставлення поляків до Майдану в Україні?
Поляки однозначно підтримують Майдан. Більше того, у Польщі був такий забавний момент. Нещодавно проходив марш правих у Варшаві. А праві партії в Польщі виступають проти Европейського Союзу, вони евроскептики. Але навіть на їхній акції був стяг Европейського Союзу в підтримку київського Майдану та евроінтеграційних прагнень України.
7. Якщо українці скинуть режим Януковича – чи повстануть після цього білоруси?
Тисячі людей виходили на центральні площі Мінська на початку 90-х років, і 1996-го, і 2001-го. Я не знаю, коли білоруси знову повстануть. Зараз у білоруську революцію ніхто не вірить. Спротив режимові є давно, але ті маніпуляції, які використовує влада в умовах авторитаризму, роблять свою справу. Але ви не уявляєте, яка кількість білорусів ненавидить цей режим та чиновників.
Я дуже сподіваюся, що Майдан і та міжнародна солідарність, яка є в української нації, дозволить українським політикам при подальших подіях у Білорусі підтримати нас.
