Щодня на дороги у зоні проведення Антитерористичної операції виїжджають сотні одиниць військової автомобільної техніки. Під час виїзду, який нерідко триває не одну годину, може трапитись різне: від поломки до нападу диверсійно-розвідувальної групи противника. Замінити пробите колесо або полагодити незначну несправність для людини, яка за кермом не перший рік, — не проблема. А от відбити ворожий напад, вивести без втрат машину з-під обстрілу, надати домедичну допомогу пораненому — ці знання і навички специфічні, які потрібно здобувати під час систематичних тренувань.
Водії української групи Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін систематично відпрацьовують такі навички під час практичних занять.
— Специфіка діяльності центру передбачає щоденні виїзди. Часто маршрути пролягають по передній лінії зіткнення, або ж, як його називають, «нулю», — розповів начальник відділення організації забезпечення СЦКК підполковник Андрій Дмітрієв. — Хоча активних бойових дій не ведеться, ми повинні бути готові до будь-якого сценарію. Ворожі диверсанти, мінні пастки, раптові поранення — все це може очікувати на наш екіпаж у дорозі.
Із водіями СЦКК заняття проводять бійці загону спецпризначення. Зі слів спецназівців, існує безліч нюансів, які дозволяють ефективно діяти у критичній ситуації. Навіть від того, як екіпаж автомобіля тримає особисту зброю в салоні, залежить, чи вдасться йому швидко покинути автомобіль та зайняти оборону. Бійці радять ніколи не тримати під час поїздки зброю з накинутим на тіло ременем або направляти її стволом у підлогу. Автомат має перебувати біля ноги і «дивитись» стволом угору. У старшого машини автомат має знаходитись біля лівої ноги й тримається лівою рукою. Відтак, екстрено покидаючи автомобіль, військовослужбовець матиме вільну праву руку, якою може відкрити двері. Потім змінити положення зброї — секундна справа. Втім, як показує досвід, секунди зберігають життя.
Згодом під керівництвом інструктора військовослужбовці відпрацювали екстрену евакуацію із різних типів автомобілів. Швидко вискочити із салону назовні у повному спорядженні, шоломі та бронежилеті — досить проблематично. Основна помилка, зі слів спецназівців, — це починати виходити «з голови», яка стане чудовою мішенню для ворожого стрільця, Потрібно навпаки максимально зменшувати власний силует, ніби лягаючи на сидіння і вислизувати назовні ногами уперед, одночасно прикриваючись дверцятами.
Якщо ж вогневого контакту із противником не уникнути, то вести вогонь та ховатися за машиною теж треба грамотно. Хват зброї, лівий або правий, залежить від того, з якого боку автомобіля зайнято позицію. Якщо правша із класичним хватом автомата спробує визирнути з лівої сторони автомобіля, то противнику відкривається приблизно сімдесят відсотків тіла. Тому варто набувати навичок стрільця-амбідекстера, використовуючи як правий, так і лівий хват зброї. До того ж, спецназівці показали водіям, як правильно контролювати свій сектор стрільби. Це називається «нарізати пиріг»: стрілець не відразу висовується з-за укриття, а робить це уривками, переконуючись, що не потрапляє у зону ведення вогню противником.
Не менш активним та інформативним було заняття з тактичної медицини, яке проводив штатний лікар загону спецпризначення. Завдяки волонтерам, у кожного із військових водіїв СЦКК є індивідуальна аптечка сучасного зразка. Але медициною треба уміти користуватись. Тому насамперед боєць із позивним «Док» розповів військовослужбовцям правила та умови евакуації пораненого із зони безпосереднього вогневого контакту.
— Є три умовних зони: червона, жовта та зелена. У червоній, тобто на місці бою, медична допомога не надається. Ви можете лише пересвідчитись у тому, що ваш побратим подає ознаки життя, і вжити усіх можливих заходів для його екстреної евакуації у жовту або зелену зону, де вже приступити до надання допомоги, — зазначив він. — Коли ви переконались, що вийшли із зони ураження ворога, використовуйте вміст індивідуальної аптечки. Спочатку береться аптечка того, хто поранений.
Згодом військові водії дізнались, у яких випадках використовується оклюзивний пластир або ізраїльський бінт-бандаж, як користуватись гемостатиками та кровозупиняючим турнікетом.
— У війську я вже двадцять років, — розповів водій автомобільного взводу СЦКК сержант Василь Кожушко. — За час служби чотири рази був у миротворчих місіях в Лівані, Конго, Ліберії. Бачив, як готують водіїв у інших арміях, зокрема, армії США. У них знання тактики і медицини не менш важливі, ніж твої водійські навички. Тепер, в АТО, я розумію, що вчитись військовій справі потрібно постійно, незважаючи на вік і попередній досвід. Подібні практичні тренінги реально допомагають. Адже у дорозі ти не лише крутиш кермо, але й несеш відповідальність за тих, хто виїхав з тобою в рейс. Тому військовий водій має знати і уміти дещо більше. Крім мене, практично усі хлопці нашого взводу — мобілізовані. Тож додаткові заняття із військових дисциплін необхідні, щоби поліпшувати наші знання та навички.
Міністерство оборони України
