Нобелівську премію з фізики 2026 року присудили бельгійському астрофізику Франсісу Хальцену за «вирішальний внесок у роботу нейтринної обсерваторії IceCube та відкриття високоенергетичних нейтрино астрофізичного походження».
Нейтрино — це крихітні елементарні частинки, які часто називають «частинками-привидами», оскільки їх надзвичайно важко зафіксувати. Вони не мають електричного заряду і майже не мають маси, тому можуть практично безперешкодно проходити крізь матерію. За даними вчених, близько 65 мільярдів нейтрино від Сонця щосекунди пролітають через кожен квадратний сантиметр нашого тіла.
Особливу увагу дослідників привертають нейтрино, що приходять з глибин космосу, адже вони можуть нести інформацію про великі процеси у Всесвіті та вказувати на джерела енергії, яка їх розганяє.
Франсіс Хальцен вирішив використовувати антарктичний лід для виявлення цих частинок. Так на Південному полюсі з’явився IceCube — гігантський детектор частинок, який складається з кубічного кілометра льоду зі світловими датчиками. У дуже рідкісних випадках нейтрино залишають вимірюваний слід: під час зіткнення з атомним ядром вони можуть створювати світловий сигнал, який фіксують датчики в льоді.
За допомогою IceCube вченим вдалося виявити високоенергетичні нейтрино, що надходять з-за меж Сонячної системи. Таким чином Франсіс Хальцен відкрив ще один спосіб дослідження космосу.
Голова Нобелівського комітету Марк Пірс відзначив «наполегливість і наукове бачення» лауреата, які проклали шлях до створення «нового виду астрономії».
