Але схоже, що тут вирішення питання лежить скоріше у дипломатичній, аніж у воєнно-технічній сфері
Джерело: Defence Express
За 2 роки повномасштабного вторгнення РФ в Україну Австралія надала нам військової допомоги загалом на 900 мільйонів доларів. Така сума допомоги насправді є незначною на тлі потенціалу “Зеленого континенту”, бо виходить, що 0,9 мільярдів доларів витрат – це лише по 5 центів з кожного австралійця за 2 роки війни, або ж еквівалент лише 0,13% очікуваних затрат Австралії на побудову флоту атомних підводних човнів в рамках блоку AUKUS. Крім того, Австралія є 13-ою економікою світу за розміром, тому може собі дозволити значно більший обсяг допомоги воюючій Україні.
Про це написав генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Раян у своїй колонці для видання The Interpeter, котра в свою чергу є реакцією на скандал про те, що Україна ще у жовтні 2023 року просила гелікоптери MRH-90 Taipan, утилізація яких продовжується.
Якщо переказувати коротко зміст цієї колонки Міка Раяна, то по суті там йдеться про два головні зауваження до влади Австралії. Перша – питання допомоги України досі не переведене на хоч якесь систематичне планування, усе відбувається скоріше спорадично.
Друга – мало того, що уряд Австралії досі не долучився до “цивільних” програм відбудови України, так “Зелений континент” досі не повернув свою дипломатичну місію до Києва, яка була звідти евакуйована ще напередодні російського вторгнення 24 лютого 2022 року.
От особливо на цьому моменті з відсутністю дипломатичної місії варто зосередити окрему увагу. Бо схоже, що відсутність комунікації на такому рівні може прояснити нам не тільки відмову австралійців передати нам MRH-90 Taipan, але й деякі інші запити з нашої сторони, які були не задоволені.
Наприклад, можемо пригадати заклик зразка травня 2023 року від екс-міністра оборони Рєзнікова до Австралії долучитись до “танкової коаліції”, який не знайшов відгуку на практиці. Або ж – повідомлення від одного із західних ЗМІ у липні 2023 року про те, що Україна подала запит Австралії на передачу ЗРК NASAMS на шасі Hawkie, що відрізняється здатністю запускати й ракети AIM-9X.
Нюанс в тому, що по австралійським ЗРК NASAMS досягнення операційної готовності передбачалось на 2026 рік. І можливо, саме через цю обставину, скажімо так, нема даних у відкритому доступі про те, що Австралія нам таки погодилась передати свої NASAMS.
Звертати увагу на цей момент із відсутністю дипломатичної комунікації, яка може стримувати оборонну допомогу від Австралії, варто хоча би ще через такий момент. “Зелений континент” протягом останніх двох років поставив насправді немалу кількість техніки та озброєння, які виявились потім знаковими для нашого війська, в тих чи інших обставинах.
Наприклад, можемо згадати про австралійські бронемашини Bushmaster, на яких наші десантники вийшли до ріки Оскіл під час звільнення Харківщини осінню 2022 року. Або ж – рідкісне “вантажне бронетаксі” M113AS4 ALV, що весною 2023 року “засвітилось” на Сході України.
Якщо додати до цього сам факт, що Австралія дала загалом військової підтримки на 0,9 мільярдів доларів, то можемо дійти висновку, що взагалі успішна комунікація із “Зеленим континентом” по зброї для нас можлива. Але саму комунікацію треба виводити на значно вищий рівень, аніж зараз.
