Наші патріоти люблять наводити як приклад Ізраїль – як зразок воєнізованої, ультрапатріотичної держави, що хоробро б’ється в оточенні численних ворогів, де патріотам забезпечується вищий пріоритет у всіх їх забаганках.
Це від того, що патріоти рідко люблять працювати з реальністю, вважають за краще надривні міфи. Про це на своїй сторінці пише Олексій Арестович.
У реальності, Ізраїль це:
- Нескінченні суди проти ізраїльських військових (по руйнації, по насильству, по недотримання прав)
- багаторічні виплати постраждалим
- заборони і обмеження на відкриття вогню по терористах
- антиізраїльська пропаганда прямо з університетських кафедр та ТВ
- арабські депутати в парламенті, які проводять системну антиізраїльську діяльність
- нескінченні поступки терористам
- два невдалих мирних договори, в результаті яких противник тільки посилювався
- пропуск гуманітарних конвоїв та фінансування на території, утримувані противником
- державо, що займає сторону противника в судах
- вбивства ультраправими прем’єра
- вбивство лідера правих арабських терористів
- нескінченна лайка лівих і правих, світських і релігійних
- особливий статус арабської мови і багато, багато іншого.
До бід, які переживають ізраїльські патріоти, нашим патріотам ще поступатися і поступатися, терпіти і терпіти.
У цьому сенсі ми всі ще куди краще Ізраїлю, незважаючи на очевидну тенденцію до вирівнювання. Ізраїльська еліта вважає, що дані біди – виправдана ціна за збереження демократичного характеру держави.
Але ось чого ніколи НЕ осягнути Ізраїлю, так це призначення в РНБО концертмейстерів. Тут нещасним євреям ніколи нас не наздогнати.
