Апостольський нунцій в Україні відвідав Київську семінарію УГКЦ

12 лютого, у день, коли свята Церква вшановувала пам’ять Трьох Святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого – до семінарійної спільноти завітав Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті.

Святкування празника семінарійних покровителів розпочалося напередодні (11 лютого) із Великої Вечірні з Литією та Утрені. Сьогодні ж спільнота КТДС молилася акафіст до Трьох Святителів, який очолив префект семінарії о. Інокентій Волошин, а отці-настоятелі та духівники – співслужили. По приїзді Апостольського Нунція розпочалася Божественна Літургія.

У своєму слові під час проповіді Високопреосвящений владика Клаудіо Ґуджеретті привітав усіх зі святом семінарійних покровителів – великих богословів Церкви. Архиєпископ наголосив на тому, що вони стали богословським фундаментом Церкви. Тоді, коли відбувалися гоніння, Святителі ставали і йшли навчати; кожен із них довів своїм життям, що можна думати, працювати в науковому руслі і одночасно вірити в Бога. Апостольський Нунцій, проводячи паралелі зазначив, що і семінарист постійно має пробувати в навчанні, праці та провадити глибоко духовне життя. Нагадав усім присутнім, що богослов – це той, хто молиться. Нунцій підкреслив важливість навчання у формації майбутнього священика: «Неосвічений священик – це сором для Церкви».

Після спільної Літургії ректор семінарії прот. Петро Жук подякував Високопреосвященому архиєпископу Клаудіо Ґуджеротті, також привітав семінарійну спільноту та всіх присутніх зі святом. Особливу подяку отець-ректор висловив сестрам-мироносицям та викладачам за їхню працю, а також отцям-настоятелям, які неустанно працюють і служать.

Після спільного фото Апостольському Нунцію провели екскурсію семінарією. Він мав можливість оглянути семінарійну обитель. Архиєпископ завітав до семінарійної бібліотеки, спортивного залу, класів та кімнат братів-семінаристів.

Опісля, всі відправилися за святковий стіл. А далі на братів чекала цікава лекція від Апостольського Нунція.

Лекція була присвячена темі – “Священик як людська особа у світлі Божої та людської природи Христа”. На початку лекції архиєпископ Клаудіо поділився своїм досвідом служіння в Україні. Він розпочав сповнювати обов’язки Апостольського Нунція в Україні у 2015 році. В особливо складний для нашої держави час і йому, як представнику Ватикану, доводилося подорожувати з дипломатичними місіями у різні куточки України, включаючи ті, які зараз знаходяться на непідконтрольній українській владі території. Розповідаючи про свої спостереження, владика особливо зауважив, що одним з джерел української культурної різноманітності, а подекуди і розбіжності, є низький рівень внутрішніх переміщень та подорожей в середині країни. У результаті цього феномену люди із різних регіонів замало контактують між собою, і як наслідок з’являється велика кількість стереотипів один про одного, що і призводить до підкреслювання відмінностей.

Після короткого вступу та ознайомлення з аудіторією, владика Клаудіо перейшов до основної теми свого виступу.

На жаль, у представленні самих священиків та парафіян, як вдало висловився владика, ”особа священика возноситься понад людей, начебто дим з кадила”. Такі священики ніби стають вище звичайних людських проблем та потреб. Таким чином і в очах деяких парафіян особа пароха є немовби недосяжною та вивищеною. Насправді, як підкреслив владика, нашим завданням як священиків є “вмивання ніг учням”, наслідуючи приклад нашого Господа. При чому потрібно не тільки служити людям біля вівтаря, але також “мити ноги”, тобто допомагати буквальним чином.

Ми сповідуємо особливу релігію: згідно нашої віри, Бог зійшов на землю та жив як людина з людьми. Це важко сприймається вірними інших релігій, де Бог представляється як той, хто перебуває поза часом та людським досягненням, як абсолютно справедливий.  Християнський наголос на милосерді Божому не всім є зрозумілий. Як грецькі філософи не сприйняли проповідь апостола Павла у атенському Ареопазі, так і понині, християнська проповідь про важливість людського життя не сприймається багатьма з різних причин.

Впродовж історії християнської Церкви, особливо у перші століття її існування, неодноразово виникали суперечки щодо особи Ісуса Христа. Церква прикладала максимум зусиль, аби захистити, пояснити та обґрунтувати Його людську природу нарівні з божественною всупереч вченню гностиків-докетів, які заперечували правдиву людськість Ісуса Христа. Вже у V столітті християни боролися проти єресі монофізитизму, яка наголошувала лише на божественній природі Христа.

Багато християн у давнину акцентували на грісі, який панує у світі, та на потребі очищення від нього. Вони вважали, що людське тіло є знаряддям гріха, і завдяки тілу гріх вражає душу. Власне кападокійські отці, пам’ять двох з яких – Василія Великого та Григорія Назіанзина – ми сьогодні відзначаємо, навчали, що не наша людська природа є гріховною. Адже гріх не притаманний людському тілу чи душі, і Божа благодать очищає людину у всій її повноті, душу разом із тілом. Таким чином, не має потреби у виснажливій аскезі, яку пропагували особливо ревні та ригористичні сирійські анахорети-пустельники.

Архиєпископ наголосив: сьогодні маємо усвідомити, що треба навчати людей, а не страхати непереможною владою закону гріховних пристрастей, котрі панують у людському тілі. Важливим залишається розповідати про силу Христової благодаті, яка здатна очистити та удосконалити нашу природу, в тому числі і тілесну. Бог не погорджує людською природою, і сама суть Його спілкування з нами – спасти нас, ставши подібним до нас у нашій людськості і жити разом з нами. Тому ми не маємо права соромитися нашої людськості.

Важливе завдання кожного християнина, і зокрема семінариста, навчитися пізнавати самого себе та ставитися з повагою до інших людей. В цьому допомагає особисте розважання про себе, з проханням до Бога про нашу внутрішню духовну переміну. Також потрібно глянути на себе очима Бога – не суворого та караючого, а як люблячого та милосердного Батька. Це не дається миттєво – таке пізнання є працею на ціле життя та не залежить від прожитого віку чи набутого досвіду, але є необхідним для душі. Це завдання – позбавитись негативного погляду на себе, на власну людську природу, позбавить нас бачити інших людей у негативному світлі, що є першочерговим у нашому духовному розвитку. «Ми покликані, – наголосив, архиєпископ Клаудіо, – бути “ангелами” для людей, тобто тими, хто приведе їх до Бога, а не проповідниками нещасть, кари та засудження».

Наостанок владика Клаудіо відповів на всі запитання братів-семінаристів та уділив кожному отцю-настоятелю семінарії та кожному семінаристу своє пастирське благословення.

 бр. Леонід Бізунов, VI курс КТДС

бр. Гліб Улішак, І курс КТДС

Comments

0 comments

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

3 − 2 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

x

Вам буде цікаво

Папа Франциск приймає на Аудієнції Апостольського Нунція в Україні

В понеділок 21 січня 2019 року Його Святість Папа Франциск прийняв на приватній Аудієнції Його ...

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh