Серед усіх алкогольних напоїв світу саме абсент має найпомітнішу культурну історію. Його називали «зеленою феєю» — не лише через колір, а й через ефект, який, за словами митців, «відчиняв двері у свідомість». Наприкінці XIX століття абсент став майже офіційним напоєм європейської богеми: його пили у Парижі, Брюсселі, Празі — там, де народжувалися модернізм, декаданс і символізм.
Як з’явився напій, який змінив культуру
Абсент створили наприкінці XVIII століття у Швейцарії — спершу як лікувальну настоянку з полину, анісу й фенхелю. У 1797 році французький підприємець Анрі-Луї Перно відкрив першу фабрику Pernod Fils, що перетворила настоянку на модний алкогольний продукт. До 1860-х абсент став популярним у Франції, особливо серед художників і письменників, які шукали натхнення.
Париж епохи абсенту
Наприкінці XIX століття Париж був центром мистецького вибуху. Художники збиралися у кафе «Нові Афіни» (Café de la Nouvelle Athènes) та «Мулен Руж», де замовляли абсент перед тим, як братися за пензель або перо. Напій став частиною щоденних ритуалів — його пили Ван Гог, Тулуз-Лотрек, Моне, Дега, Гоген, а також письменники Оскар Вайльд, Поль Верлен і Артюр Рембо.
У ті часи абсент символізував протест проти буржуазних норм, спробу розширити межі сприйняття. Художники описували, що після кількох ковтків кольори здавалися яскравішими, музика — глибшою, а думки — сміливішими.
Чому абсент заборонили
На початку XX століття напій почали звинувачувати у галюцинаціях, агресії та навіть злочинах. Причина — туйон, активна речовина, що міститься у полині. Її вважали наркотичною. Хоча сучасні дослідження довели: концентрація туйону в класичному абсенті замала, щоб спричиняти подібний ефект.
Попри це, до 1915 року абсент заборонили у Франції, Швейцарії та більшості європейських країн. Його місце зайняло вино, але для художників «зелена фея» залишилася символом творчої свободи — чогось забороненого, але прекрасного.
Абсент у живописі та літературі
Він увійшов у мистецтво буквально: Едгар Дега створив картину «Абсент» (1876) — одну з найвідоміших у світовій культурі сцен богемного життя. Пабло Пікассо у своїй кубістичній фазі зробив скульптуру «Склянка абсенту» (1914), додавши в неї справжню ложку для цукру.
В літературі напій згадували у творах Шарля Бодлера, Поля Верлена, Ґійома Аполлінера, а пізніше — у романах Ернеста Гемінґвея, який любив міцні напої, зокрема абсент, і навіть створював власні коктейлі.
Абсент сьогодні
Після зняття заборони у 1990-х абсент знову повернувся на полиці барів Європи та США — вже в безпечній концентрації туйону. Сьогодні він стоїть на віртуальних полицях магазина ROZETKA поруч із найвідомішими міцними напоями світу — віскі, ромом, коньяком і текілою — але має унікальну репутацію: це напій для роздумів і творчості.
Його цінують за складність смаку, аромат трав і історію, сповнену міфів. І хоч тепер «зелена фея» втратила ореол заборони, вона все ще залишається символом людей, які шукають не просто алкоголь, а натхнення.
