Авторські статті

9 травня – день перемоги чи жалоби?

На жаль, є ще багато українців, які досі вважають 9 травня днем перемоги. Радіти можуть інші країни, проте не Україна, адже ми залишилися з тією самою диявольською системою влади, яка до середини 50-их років винищувала всіх борців за волю України. Українців завжди використовувала радянська влада як дешевий матеріал, для виключно своїх цілей. До повалення фашистського режиму причетні 6 млн. українців, які постраждали від людоненависницьких тоталітарних режимів, тому варто задуматись, чи є це день перемоги для України? А чи не день жалоби? 

Ми аж ніяк не виступаємо проти ветеранів, цінуємо кожне життя, яке було віддане на благо України, кладемо квіти на могили і молимося за них. Проте цей розмах, з яким влаштовує влада святкування, здається не зовсім доречним – всі ці паради, п”янки, гулянки, для чого? 
Чому ми святкуємо тоді, коли варто плакати? 
Українцю, у нас є своє свято – 14 жовтня, День українського козацтва. 

Слава Україні!

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Один коментар

  1. Щороку, скільки пам”ятаю, 9 травня влаштовувалися, окрім парадів, бучні застілля. Скільки грошей списувалося на ті яства і наїдки, скільки за тими столами сиділо моложавих генералів і полковників та всіляких чиновників! А торік в Одесі, коли один дідусь, справжній фронтовик, який воював, – захотів теж сісти й посидіти за таким столом – його не пустили! На вас, сказали, “не рассчитано”. У моєму маленькому містечку, де я мешкаю, є двоє справжніх фронтовиків, що воювали. Тільки двоє! Та при тім існує досить чисельна ветеранська організація, членами якої є навіть люди, що народилися вже після війни! Якось один фронтовик, офіцер, людина похилого віку, з яким я часто зустрічався і спілкувався, бо він мав патріотичні переконання, скаржився мені: 9 травня, каже, влаштовують виїзне зібрання ветеранів для святкування, в військових наметах, з солдатською кашею і “фронтовими ста грамами”. Мені каже, за вісімдесят, куди я поїду в такий холод і для чого? Чи мені, каже, зараз до горілки?
    Ось гірка правда про ті “урочисті заходи”. Той ветеран два роки як помер, а слова його мені й досі болять.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.