Про 5 переваг від того, що довго стоїш у черзі до Сповіді

переваги від того, що довго стоїш у черзі до Сповіді

До Великодня залишилось три тижні. У більшості церков священики ще заздалегідь попереджають: «У Страсний тиждень ми у храмі не будемо сповідати». Тому наступні два тижні в церквах будемо спостерігати звичну для такого періоду картину – довгі, закручені черги до Сповіді. В цих чергах стоятимуть як ті, хто сповідається часто, так і ті, хто церковний припис «Хоча б раз на рік сповідатись» сприймають буквально – раз на рік.

Чим характерне це довге стояння в черзі до Сповіді?

Наріканням на інших, втомленими ногами, болями в спині… Як цього уникнути? – Прийти до Сповіді завчасно, не чекаючи на останній тиждень. Але якщо такої можливості нема чи є потреба висповідатись саме в цей період, спробуйте поглянути на цей довгий період очікування з іншого боку.

Прочитайте про переслідування християн

Пропонуємо до Вашої уваги статтю однієї жінки, яка навчилась вбачати в довгому очікуванні до Сповіді благословення.

Ось п’ять переваг від того, що довго стоїш в черзі до Сповіді

1) Більше часу для молитви

Я намагаюсь приступати до таїнства примирення часто, і завжди стараюсь бути добре підготовленою до Сповіді. Я роблю іспит сумління. Складаю список гріхів. Молюсь. Але кілька років тому, коли я стояла в довгій черзі, то зрозуміла, що можу провести цей час з ще більшою користю.

Коли я стояла в черзі, я мала час на те, щоб помолитись за свого сповідника. Я просила Святого Духа, щоб сповнив його мудрістю. Я також помолилась молитву довіри. Мені здається, що благодать цього таїнства залежить від моєї здатності посповідатись добре, усе згадати і висловити. І до певної міри, це правда. Добре обдумана, ретельна сповідь є, без сумніву, кращою від підготовленої недбало.

Зрештою, уся благодать – це дар: дар, який я повинна сприймати з вірою. Тож, поки я чекала в черзі, я довірила свою Сповідь Ісусові, знаючи, що Він поведе мене і що Бог буде милосердним, незважаючи на те, наскільки недосконалими могли бути мої зусилля.

2) Солідарність з іншими пенітентами (каяльниками)

Коли я чекаю в черзі до Сповіді, то мене завжди зворушує вигляд стількох людей, які прагнуть Божого прощення і зцілення. Ми усі там, разом чекаємо, щоб отримати той самий чудовий дар.

Це просто чудово бачити старших людей, 20-літніх, молодь, сім’ї… які всі чекають (чекають і чекають), щоб викласти свої гріхи перед Богом.

Сповідь – завжди потужна, однак є щось особливе в тому, що стільки різних людей збираються разом в одному місці, щоб висповідати свої гріхи і прийняти Божу зцілюючу благодать.

3) Упокорююче почуття вдячності

Коли в мене виникає спокуса внутрішньо нарікати на довжелезну чергу до Сповіді, я намагаюсь думати про тих людей, які не мають змоги піти до Сповіді. Цікаво, чи католики, які живуть під репресивним режимом чи в регіонах, охоплених війною, скаржились би на те, що їм доведеться «аж» 45 хвилин чекати в черзі до Сповіді?

І не тільки це. Довга черга є доказом того, що Бог діє в серцях своїх людей. Це означає, що душі масово ідуть до Нього. Наскільки вдячною я повинна бути за те, що стою серед такої кількості каяльників!

4) Час нарешті прочитати усі брошурки і флаєри, які лежать позаду в церкві

Кілька років тому, чекаючи в довгій черзі до Сповіді, я взяла переглянути роздатковий матеріал під назвою «Любовні листи Отця». Вони просто чудові. Я могла їх так ніколи і не зауважити, якби не мала так багато «зайвого» часу.

5) Це період передпокаяння

Можливо, у вас склалось враження, що мій період очікування в черзі до Сповіді перетворився на духовне вправляння у вдячності і покорі. Ну, не зовсім так. Я й досі борюсь з собою, щоб не бурчати.

Однак, довге очікування дає мені нагоду повправлятись у терплячості.

* * *

Я дуже вдячна за таїнство примирення. Від часу мого навернення у 1999 році, я люблю сповідатись, хоча, як і більшість грішників, часто занедбую чи відкладаю Сповідь.

Стояти в черзі, хоч часами це може бути дуже неприємно, тільки допомагає по-особливому сприймати це таїнство, це допомогло мені усвідомити ще більше, яким благословенням є бути здатним піти до священика і викласти свої гріхи перед Богом – скільки б на це не було потрібно часу.

Лора Хадженс

Переклад  – «Католицький оглядач» за матеріалами ChurchPop

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

17 − 2 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh