У четвер, 19 січня, у катедральному соборі Преображення Христового в Коломиї відбувся парастас за Мирославом Симчичем, Героєм України, сотенним УПА. Очолив поминальні моління архиєпископ і митрополит Івано-Франківський владика Володимир Війтишин.
Вшанувати памʼять сотенного УПА зібралися рідні, друзі та небайдужі жителі Коломиї.
Із владикою Володимиром на заупокійному молінні співслужили: о. Степан Балагура, Генеральний вікарій Івано-Франківської архиєпархії, о. Володимир Білослудцев, настоятель катедрального собору Преображення Христового, а також сотрудники святині й інші душпастирі Івано-Франківської митрополії УГКЦ.
У слові після поминального богослужіння митрополит Володимир зазначив, що Герой України Мирослав боровся та страждав, його життєва історія не була окремою, а відображала страждання й боротьбу всієї нашої неньки-України.
«Кажуть у народі, що в Різдвяні свята небеса відкриті, тому маємо надію, що Мирослав Симчич вже в небі. Його переслідували, мучили й ув’язнювали, але Господь дарував йому такий вік, що він пережив і своїх катів», — додав митрополит Володимир.
Чин похорону відбувся у п’ятницю, 20 січня. Мирослава Симчича поховали на міському кладовищі «Монастирок».
Довідка
Мирослав Симчич народився 5 січня 1923 року в с. Вижний Березів на Івано-Франківщині. У 19-річному віці вступив до лав ОУН.
Симчич прославився завдяки успішному бою за Космач у січні 1945 року. Тоді близько 200 упівців під його керівництвом знищили каральний загін НКВС, що налічував понад 400 осіб.
«У той час уже була організована досить серйозна військова сила: 16 сотень, від 180 до 220 осіб, добре озброєні. Нам наша розвідка дала знати з області, що готується напад на Космач. Наше командування вирішило їх не пустити. Ми довго йшли, зайшли до села Рушір, а це десь 6 кілометрів від Космача. Я подивився — місце прекрасне: з одного боку — дорога і міст через річку. Ми вирішили: якщо цей міст розібрати, то більшовики не зможуть проїхати до Космача, і треба їх зупинити. Перша машина мало не влетіла в обрив, де ми розкидали міст, підійшло так чотири машини, одна за одною, вантажні зі солдатами, легкова з командуванням, із генерал-майором Дергачовим. Скільки там впало живих і хто там був із генералів, то я довідався у 1968 році, коли мене вдруге арештували, то там тоді впало 386 вбитих енкаведистів і 50 важкопоранених померли в Коломиї й Івано-Франківську у шпиталях», — розповідав легендарний упівець виданню «Радіо Свобода».
Був затриманий 1948 року і на 25 років позбавлення волі, проте 1956-го термін скоротили. 1963 року Симчича звільнили. Вдруге Героя заарештували 1968-го. Загалом він провів 32,5 роки в радянських концтаборах і вийшов на свободу лише 1985 року.
Мирослава Симчича офіційно реабілітували лише 2017 року. У жовтні 2022 року йому присвоїли звання Героя України із врученням ордена «Золота зірка».
У березні 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення РФ, Симчич наголошував, що наша держава вистоїть у боротьбі з окупантами й переможе.
«Це неправда, що ми слабші від росії. Ми вистоїмо і дамо собі раду. І дамо росії так в чоло, що вона більше не підніметься. Я був більше 30 літ у концтаборах і вивчив їхню [росіян] психологію. Це люди, які не мають ні совісті, ні честі — ніяких людських прикмет. Лиш сила може їх переконати», — говорив легендарний упівець.
Департамент інформації УГКЦза матеріалами Департаменту інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ
