Василь Пелиш. Український воїн. З червня 2014 року був в Айдарі. Воював на Луганщині. Його побратим отримав тяжке поранення в живіт, Василь евакуйовував його, сам отримав поранення і контузію – в авто влучили із російського танку, всі загинули, Василь вижив. Вибрався із спаленого УАЗу і почав повзти.
Натрапив на російських терористів. Потрапив у полон.
У 19-річного Василя на руці було татуювання «Слава Україні!» і наш герб. Ось як про подальші події розказував хлопець:
«Один з бойовиків на правій руці помітив татуювання. Це його дуже розлютило. Почав матюкатися, а потім відійшов кудись. Повернувся з сокирою. Потягнув мене за руку, став на неї ногою і рубанув майже по саме плече. Далі погрузили на машину й повезли на ще одну свою позицію. Там мені їхній медик перев’язав бинтом руку. Я стікав кров’ю. Після чого мене повезли в лікарню. Пам’ятаю лише високу будівлю й багато жінок в білих халатах. І знову відключився».
[su_posts template=”templates/list-loop.php” posts_per_page=”4″ tax_term=”16″ order=”desc”]
Василя забрали з полону через місяць. Після фізичних та психологічних тортур він лікувався та проходив реабілітацію.
З допомогою канадсько-української програми отримав протез руки, спеціалісти зробили Василю несподіванку — на плечі протеза набитий Тризуб.
Коли почався російський наступ, Василь знову пішов на війну. Так, з протезом.
17 вересня 2022 року отримав важке поранення біля Костянтинівки Донецької області.
Від отриманих травм того ж дня помер в лікарні Дніпра.
Йому було 27 років.
