Авторські статті

10 липня 1934 року – день створення ГУЛАГ-у. “Ідейні, політичні” були набагато небезпечнішi для сталінського режиму, ніж злодії і вбивці

Згадав один епізод. Будучи в кампанії, незабаром після нападу Росії на Україну, серед іншого, обговорювали, звичайно, політику та історію. Як без цього?

Про це повідомив Pavlo Khryshchanovych

Дійшовши до перерахування сталінських “досягнень” у вигляді насильницької колективізації, репресій, розстрілів, голоду, створення ГУЛАГу, на мене накинулися троє ватників (одеситів) з виправданням і запереченням всіх перерахованих мною фактів. Майже хором цитували російське телебачення (воно тодi ще не було заборонено), причому якось одноманітно, без викладу своїх думок і поглиблення в аналіз. Тільки набори штампів і озвучування кремлівських темників. Прості варіанти відповідей на складні історичні теми.

Перекрикували, не давали пояснити і чим далі, тим більше розпалювалися і голосніше кричали. І, що цікаво, ставали один до одного плече до плеча! Боялися, що я зумію їх переконати, тому всіма силами намагалися об’єднатися в прагненні не дати мені можливості донести свої аргументи.

А під кінець цього шоу, один з ватного тріо мені сказав: “Що ти так українців захищаєш? Всі страждали і голодували! Так що нема чого тут …”

Розумієте? Будучи етнiчним росiянином, він не уявляв можливостi визнання себе здатним засуджувати сталінізм! Або піти проти тодішньої більшості і радянської версії підручника історії. А раз він трусливо залишається там, де і був все життя, його лякала думка, що українці зможуть те, що не змогли росіяни.

Як же після такого вигравати з “хохлами” в порівнянні? Російська агресія в Україні – це один з варіантів продовження попереднього речення.

10 липня 1934 року Постановою ЦВК і РНК СРСР разом з НКВС була створена система таборів ГУЛАГ (Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения).

Для політичних супротивників більшовицького режиму були створені особливі місця ув’язнення “політізолятори”, а також – на початку 1920-х років – Управління Соловецьких таборів особливого призначення, що перебували у віданні органів державної безпеки.

Станом на початок 1950-х років українці складали п’яту частину в’язнів ГУЛАГу. В таборах їх все ще налічувалося 362,6 тис., в колоніях – майже 143,6 тис. осіб.

“Ідейні, політичні” були набагато небезпечнішi для сталінського режиму, ніж злодії і вбивці. Вони майже не потрапляли на перегляди вироків та амністії. Радянському режимові було простіше управляти і домовлятися зі злодіями і вбивцями, бо ідейних “перекувати і купити” було майже неможливо. Саме вони несли загрозу сталінському режіму, побудованому на погрозах, вбивствах, примусах і масовому ходіннi строєм усією країною. Тому цим людям діставався максимум від “любові великого вождя і вчителя”.

Тобто, по версiї тих ватникiв, велика кількість в т.ч. i росіян у цих таборах – це причина і далі мовчати про це і приховувати ці факти?

Це – типово совкова-російська позиція. І в Україні вона не приживеться. Хоча б тому, що в РФ радянську (і більш ранню) версію історії сприймають як СВОЮ!

А в Україні, як ЧУЖУ, нав’язану окупантом.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

thirteen + 7 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.