10 липня 1934 року – день створення ГУЛАГ-у. “Ідейні, політичні” були набагато небезпечнішi для сталінського режиму, ніж злодії і вбивці

Згадав один епізод. Будучи в кампанії, незабаром після нападу Росії на Україну, серед іншого, обговорювали, звичайно, політику та історію. Як без цього?

Про це повідомив Pavlo Khryshchanovych

Дійшовши до перерахування сталінських “досягнень” у вигляді насильницької колективізації, репресій, розстрілів, голоду, створення ГУЛАГу, на мене накинулися троє ватників (одеситів) з виправданням і запереченням всіх перерахованих мною фактів. Майже хором цитували російське телебачення (воно тодi ще не було заборонено), причому якось одноманітно, без викладу своїх думок і поглиблення в аналіз. Тільки набори штампів і озвучування кремлівських темників. Прості варіанти відповідей на складні історичні теми.

Перекрикували, не давали пояснити і чим далі, тим більше розпалювалися і голосніше кричали. І, що цікаво, ставали один до одного плече до плеча! Боялися, що я зумію їх переконати, тому всіма силами намагалися об’єднатися в прагненні не дати мені можливості донести свої аргументи.

А під кінець цього шоу, один з ватного тріо мені сказав: “Що ти так українців захищаєш? Всі страждали і голодували! Так що нема чого тут …”

Розумієте? Будучи етнiчним росiянином, він не уявляв можливостi визнання себе здатним засуджувати сталінізм! Або піти проти тодішньої більшості і радянської версії підручника історії. А раз він трусливо залишається там, де і був все життя, його лякала думка, що українці зможуть те, що не змогли росіяни.

Як же після такого вигравати з “хохлами” в порівнянні? Російська агресія в Україні – це один з варіантів продовження попереднього речення.

10 липня 1934 року Постановою ЦВК і РНК СРСР разом з НКВС була створена система таборів ГУЛАГ (Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения).

Для політичних супротивників більшовицького режиму були створені особливі місця ув’язнення “політізолятори”, а також – на початку 1920-х років – Управління Соловецьких таборів особливого призначення, що перебували у віданні органів державної безпеки.

Станом на початок 1950-х років українці складали п’яту частину в’язнів ГУЛАГу. В таборах їх все ще налічувалося 362,6 тис., в колоніях – майже 143,6 тис. осіб.

“Ідейні, політичні” були набагато небезпечнішi для сталінського режиму, ніж злодії і вбивці. Вони майже не потрапляли на перегляди вироків та амністії. Радянському режимові було простіше управляти і домовлятися зі злодіями і вбивцями, бо ідейних “перекувати і купити” було майже неможливо. Саме вони несли загрозу сталінському режіму, побудованому на погрозах, вбивствах, примусах і масовому ходіннi строєм усією країною. Тому цим людям діставався максимум від “любові великого вождя і вчителя”.

Тобто, по версiї тих ватникiв, велика кількість в т.ч. i росіян у цих таборах – це причина і далі мовчати про це і приховувати ці факти?

Це – типово совкова-російська позиція. І в Україні вона не приживеться. Хоча б тому, що в РФ радянську (і більш ранню) версію історії сприймають як СВОЮ!

А в Україні, як ЧУЖУ, нав’язану окупантом.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

16 − four =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh