Те, що зараз відбувається навколо обласних адміністрацій у східних областях країни – трагічне, але точне підтвердження того, по якій лінії насправді проходить розкол України. Не по лінії протистояння між Заходом, Центром і Сходом, зовсім ні. А по лінії боротьби між владою і всім іншим населенням країни.
Коли мене запитують, чому на Майдані стоять в основному жителі західних і центральних областей – і, до речі, саме в цих регіонах вдалося без війни встановити контроль над адміністративними будівлями – я нагадую одну просту річ. У жителів Центру і Заходу – крім їх власної громадянської ініціативи – є політична репрезентація у вигляді опозиційних партій. У жителів Сходу таких репрезентацій немає – Партія Регіонів монополізувала і “зачистила” політичне поле величезної частини нашої країни з тією ж жорстокістю, з якою вона зараз “зачищає” обладміністрації. Схід вже не перше десятиліття живе в атмосфері самого справжнього страху і пропагандистської тиску, розходиться від Донбасу і Криму вглиб України.
Те, що таке життя не всім подобається, до речі, показали і президентські вибори 2010 року, коли багато жителів східних областей голосували за Сергія Тігіпка, що здавався їм розумною альтернативою царю “регіоналів”. Але Тігіпко віддав перевагу боротьбу за оздоровлення сходу успішному бізнесу в урядовому кріслі і на депутатської лаві, і Схід знову залишився один на один зі своїми хижими поневолювачами.
Саме тому там, на Сході, з людьми розправляються з такою демонстративною жорстокістю. На Сході і заході живуть ті, хто й раніше сприймався “регіоналами” як чужинців, яких можна розігнати тільки з водометів. Але жителі Сходу для влади – пересічні раби, яким потрібно дати урок на майбутнє, щоб більше не висовувалися і продовжували наповнювати своєю працею кубушки нахабних пройдисвітів. Тому-то їх і б’ють з такою люттю. Свої? Так, свої, але підкорені, загнані в стійло, залякані. І тому і тим, хто виходить на площі українських міст Сходу, і тим, хто в страху співчуває їм у своїх квартирах, потрібно викласти гідний урок: щоб більше ніколи не висовувалися. Щоб погодилися з розколом країни, якщо таке рішення приймуть у Москві.
Саме тому від мужності жителів східних областей України, їх готовності звільнитися від рабства і протистояти повзучої окупації своєї батьківщини залежить майбутнє нашої держави. Я добре пам’ятаю, як багато прапорів з назвами міст Сходу було на Майдані. Добре уявляю, як багато на Сході живе людей, які не бажають “бути скотами” за білоруським сценарієм. І знаю, як їм неймовірно важко у фактично знищеному, ментальному випаленому краї, замученому Голодомором, спустошеному промислової розрухою кінця 80-х і СТРИНОЖЕНИЙ злодіями, привласнив собі власність і владу. Але я в цих людей вірю.
Українці не здаються. Боротьба триває! Не будьте осторонь, не «продиваньте» своє майбутнє! Якщо ви не маєте змоги побувати на цьому протистоянні у Києві, допоможіть тим, хто хоче добратися туди, та тим, хто там перебуває.
Добровільний збір коштів для протестувальників: картка Приватбанку 5457082230251691 (НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖИМИ ДО МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНИ!) Кожна копійка буде великою допомогою!
