А чого ж ви усі тоді так зі сльозами на очах згадуєте Голодомор? Своїх та чужих померлих від страшного геноциду комунізму українців? Чого ви майже усі вважаєте УПА героями? УПА, яка билася до останнього з НКВД, з червоними покидьками. УПА, яка теж (хвилиночку!) є нашою історією?
Чого ви ставите купу лайків під постами, які висвітлюють усю гнилу сутність лівої ідеології, яку нам приніс Володя Лєнін, але у той же час починаєте обурюватись, коли ми не вважаємо перемогу цієї ідеології над іншою саме Перемогою? Чому ви забуваєте або не бажаєте згадувати ті мільйони покалічених душ у післявоєних концтаборах?
Вибачте, але танцюльками на кістках ми не займаємось.
Ми – за Україну і тих, хто віддавав за неї життя та здоров’я ми шануємо. Саме Днем Журби та Скорботи, а не Днем Перемоги. І ми не відзначаємо цей день, який символізував повернення на Україну окупаційного режиму “атца народав”.
Схаменутися?
А може, схаменетесь ви?
