Борис Філатов утік з України через переслідування режиму Януковича Про інтерв’ю з 41-річним дніпропетровським бізнесменом Борисом Філатовим домовлялися місяць – говорив, що зайнятий. На початку лютого через загрозу арешту та погрози з боку віце-прем’єра Олександра Вілкула він із партнером по бізнесу Геннадієм Корбаном виїхав до Ізраїлю. За день до того в спільному торговому центрі “Пасаж” у центрі Дніпропетровська замість реклами підприємці почали транслювати “5 канал”. За кілька годин у ТЦ вимкнули опалення і світло. І відрядили туди “беркутівців”, аби перевірили – чи не ховаються в приміщенні мітингувальники.
– Вони хотіли нас із Корбаном арештувати. Викликали обох на один і той же час, щоб допитати в справі, яку закрили рік тому. Думали, ми такі дурні, що прийдемо. Наш друг Ігор Коломойський надав чартер, і ми вилетіли до Ізраїлю, – пояснює Філатов російською. Розмовляємо об 11.00 через Skype у неділю 23 лютого.
Бізнес забрати не намагалися?
– Наїздів на бізнес не було. Наїжджали особисто на мене і Геннадія Корбана. Але піднявся страшенний скандал у соцмережах і пресі. Зокрема, за нас заступився Рінат Ахметов. Тому бізнес не чіпали. Але прокурор області наказав зібрати всю інформацію про нас.
Як Ахметов вас захистив?
– Хай би що зараз відбувалося, я вважаю його своїм другом. У нас приватні стосунки. Ми можемо один одному дзвонити. Я йому зателефонував: “Рінате, твій Вілкул здурів. Він із нами зводить особисті рахунки. Можна його якось привести до тями?” І Ахметов якимось чином на нього вплинув. Але ми хотіли отримати офіційні документи про припинення переслідування нас обох. Бо перед тим депутат від Партії регіонів Дмитро Шпенов у пресі звинуватив нас в організації масового безладу і захопленні Дніпропетровської облдержадміністрації. Словом, хотіли нас посадити до в’язниці. Тому ми зібрали валізи й виїхали. Коли Ахметов їх трохи вгомонив, ми Вілкулу сказали: “Саша, все це добре, але твоїм усним гарантіям не віримо. Дайте папір, що ми не є організаторами сутичок і захоплення будівель”.
І він вам його дав?
– Ні. Якби дав, ми повернулися би негайно. Вілкул відкликав наш арешт рівно через півгодини після того, як йому подзвонив Рінат. Олександр нам пояснив, що це був піар, і зник. Ми розуміли: це просто так не закінчиться, тим паче маємо інформаторів у правоохоронних органах. Нам повідомили: наші дві скромні персони неодноразово обговорювали на спеціальних нарадах у міліції, СБУ, прокуратурі. Ми ж не могли постійно телефонувати Ахметову і просити: “Вони роблять не те, подзвони їм знову”. От і вирішили залишитися в Ізраїлі.
Коли повернулися?
– Я мав ще в суботу прилетіти. Але треба було зробити одну важливу справу. Субота в Ізраїлі вихідний, тому довелося лишитися ще на день. Вилітаю сьогодні. Ахметов мав неабиякий вплив на Віктора Януковича.
Чому не спробував зупинити колишнього президента, коли той почав убивати людей?
– Я теж цього не розумію. Але коментувати і відповідати за іншу людину не хочу. Це однаково, якби ви запитали, чому Янукович виявився таким мерзотником і покидьком. Цього ніхто не знає. Можу говорити лише за тих, із ким розмовляв на цю тему. З Ахметовим ми про це не спілкувалися.
Багато людей сподівалися, що край війні в Україні можуть покласти лише олігархи.
– Дехто робить сильні заяви, як-от Віктор Пінчук (двічі засудив силові дії. – “Країна”). А дехто мовчить, але дещо робить. Подивіться, як поводився канал “1+1” (належить мільярдерові Ігореві Коломойському, досить чесно висвітлював події на Майдані. – “Країна”). Але при цьому Коломойський не сказав нічого. Не за словами, а за справами нас судитимуть. У найкритичніший момент він виступив проти федералізації (критикував сепаратистські вислови харківського мера Геннадія Кернеса. – “Країна”). Він тому Кернесу недоношеному тричі дзвонив тільки при мені. І якими словами до нього звертався, можете здогадатися. Тому Ігор займався. Але чим і як – про це краще питати в нього. Також я не раз розмовляв із Вадиком Новинським (наближений до Януковича мільярдер, депутат від Партії регіонів. – “Країна”).
Що він говорив?
– Три місяці тому я прийшов до нього і сказав: “Вадику, ви закостеніли і не розумієте, що люди вас ненавидять”. Він відповів: “Борю, чому ти так думаєш? Ми даємо людям роботу”. Я йому: “Не заперечую, що ви даєте роботу. Але ваша компанія стільки натворила в країні. Вас почнуть скоро виносити. Ви дихати людям не даєте”. Він не повірив. Місяць тому я йому зателефонував знову. Мені тоді вдалося надати розголосу справі про загибель Вербицького (активіста Юрія Вербицького закатували до смерті невідомі, перед тим викравши зі столичної Жовтневої лікарні. – “Країна”). У мене живе одна добра знайома в Гнідині (село, де знайшли тіло Вербицького. – “Країна”). Вона мені вранці пише, що знайшли чоловіка зі слідами тортур і хочуть тихцем вивезти. Я подзвонив Юрієві Бутусову (редактор видання “Цензор. нет”. – “Країна”), а він – Юлії Мостовій (редакторка газети “Дзеркало тижня”. – “Країна”). Зразу про це написали, і Вербицького не вдалося вивезти як невпізнаного. Я дзвоню Новинському: “Вадику, людей у ліс вивозять, убивають”. А він: “Цього не може бути. Це провокація”. Кажу: “Я серйозна людина, а не ідіот. Я ж тобі не розповідаю те, що пишуть в інтернеті чи на Facebook. Знаю достеменно, Вадику, людей убивають”. Він не повірив. Усі в один момент стали сліпоглухонімими. Коли перебуваєш у компанії покидьків, навіть якщо ти порядна людина, в голові все одно спрацьовує механізм самокомпенсації. Тобто людина не може підійти зранку до дзеркала і сказати, що є колесом у злочинному режимі. Насправді ми всі були колесами – і ви, і я. Але Вадим – хороша і добра людина. Ми 15 років дружимо. За той час у нас було всяке.
Чому освічені багаті люди мовчали, коли на Майдані вбивали людей?
– Можу відповісти за Вадима. Він прийшов у Верховну Раду 21 лютого і проголосував, аби припинили кровопролиття.
В один момент опритомнів?
– Певно, що так. Він – людина оцерковлена, православна. Зауважте: на відміну від решти братії, він постійно приходив у Раду і не ховав обличчя. Але чому після того, як убили стількох, усі ці скоти поховалися – я не розумію. Це треба в них питати, чому вони не зупинили кровопролиття. Хай дадуть відповідь.
Кажуть, Новинський – людина Путіна і в Україні представляє його інтереси.
– Це – стереотип, штамп, який будується на тому, що Новинський родом із Санкт-Петербурга і, звісно, в нього є зв’язки в Росії. Та й усе. Але 12 років усі його активи і бізнес – в Україні.
Що тепер буде зі статками близьких до Януковича олігархів?
– Думаю, почнеться черговий переділ власності. Не коментуватиму персоналій, але активи розділю на дві частини: статки 1990-х, які всі легалізовані, і ті, які “молода команда” напиляла за два роки завдяки махінаціям з імпортом нафтопродуктів і непрозорим тендерам. Доля цього бізнесу буде дуже сумна.
Активи повернуть державі?
– Що означає “повернути державі?” 2004 року ми робили революцію в себе у Дніпропетровську і перші підняли державний прапор. Нам за це ніхто не подякував, зокрема і Юлія Володимирівна, яка знає мій мобільний телефон і в якої я три роки працював. Тоді теж всі говорили про реприватизацію. Були списки 300 підприємств, потім цю цифру скоротили до 30. Чи хтось розуміє механізм, як усе це робиться і за яким принципом? Я цим списком займався, і коли побачив перелік, збагнув, що його склали ідіоти. Забрати все назад у державу було неможливо. До списку включили навіть підприємства, які не були приватизовані. Його просто хтось надрукував, а Тимошенко і команда – опублікували.
І зараз це станеться?
– Так, буде багато слів. Але доки не знайдуться професіонали, які зможуть це зробити, – не відбудеться нічого. “Межигір’я” можна віддати дітям, облаштувати там пансіонат чи санаторій. Якщо говоримо про вкрадену власність, до кожного об’єкта має бути окремий підхід.
Яка країна може прихистити Януковича і членів його сім’ї?
– Хороше запитання, але відповіді на нього я не маю. Ми з товаришем сперечалися на цю тему. Я заявив: ніхто, і всю цю мерзоту треба гнати в Антарктиду. Мій співрозмовник сказав: вони всі можуть з’явитися в Росії – як фактор дестабілізації для нашої держави. Януковича постійно діставатимуть із комірчини, він робитиме якісь заяви про владних нацистів в Україні. Він – політична фігура, а от який-небудь Курченко може десь притулитися. Зрештою, він не вбивав протестувальників. Але з ним хай розбирається фінансова розвідка відповідних країн. Головне, щоб це не перетворилося на полювання на відьом.
Звільнили Юлію Тимошенко. Багато людей не хоче, аби вона поверталася в політику. Яка буде її роль?
– Мені шкода, що її тоді посадили. Не можна було з нею так чинити. Але коли вона вчора виступала на Майдані, в мене виникло відчуття дежавю. То був спектакль. Вона гарно говорить і каже те, що люди хочуть чути. Але ж країна стала зовсім інша, і Майдан стояв не за неї. Я на її місці залишився б громадським лідером. Знаєте, яка в них усіх проблема? Ніхто не думає про свою роль в історії. Кравчук, який зараз бігає і придурюється на різних каналах, міг би стати нашим Томасом Джефферсоном (третій американський президент, один з авторів Декларації незалежності США 1776 року. – “Країна”). Якби він дистанціювався від усіх, перетворився б на історичну постать. Так само й Тимошенко. Вона може ввійти в історію як наш Нельсон Мандела або жінка, що приїхала після довгих поневірянь, а народ її не прийняв.
Як в історію ввійде Янукович?
– Його проклинатимуть до останнього коліна. Від дня, коли вбили Сергія Нігояна.
Янукович “їв” стільки, що в якийсь момент у горлянку не полізло?
– Так. Я вчора дивився репортаж із “Межигір’я”, і там один простий чоловік сказав: “Я мало що розумію. Але думаю, він – хвора людина”. Підписуюся під цими словами.
Вас здивувала надмірна розкіш маєтку екс-президента?
– Я теж людина із великими грошима. Та “Межигір’я” – це кітч, цілковита відсутність смаку. Таке роблять ті, хто ментально є махровим совком. Вони – бидло, що дорвалося до влади.
Навіщо йому були золоті смітники, унітази і навіть позолочений батон?
– Мене це теж дивує й обурює. Але я не спеціаліст із психології жлоб’я. Теж із усього цього дивуюся. Хоча їжджу машиною з охороною, але ніколи не дозволю собі, щоб мій охоронець штовхнув людину. Поводжуся інтелігентно. А вони – жлоби. Як їхні діти поводяться? Моя донька вступила до Лондонської академії мистецтв, їздить Mercedes’ом із водієм, але ніхто не знає, що вона – моя донька. Вона нікому в своїй групі не розповідає, що в її батька є вертоліт.
За найскромнішими підрахунками, в “Межигір’я” вклали щонайменше мільярд євро.
– Вони в один момент переплутали державну кишеню зі своєю. Може, це пролунає некоректно, але я не знаю, скільки коштує літр молока чи літр бензину. Це справа мого домашнього персоналу, охорони. Але я розумію, що літр молока чи бензину купують із мого власного бюджету. А вони втратили відчуття ґрунту під ногами. Вирішили, що вони – господарі всієї країни і людей. Тому “Межигір’я” могли збудувати і за 3 мільярди, і за 5.
Невже ніхто з них не розумів, що це закінчиться фіаско і соромом на весь світ?
– У нас були різні розмови з цією публікою. Ми їм говорили: “Схаменіться. Ви пиляєте гілляку, на якій сидите”. Ще пропонували брати у команду нових людей. Нам відповідали: “У нас травма після помаранчевої революції. Ми нікому не довіряємо”. Вони перетворилися на мафію, клан. Одна з високопоставлених персон розповідала мені, як прийшла до Януковича і каже: “Вікторе Федоровичу, протести переходять у не зовсім хороше русло”. І подає йому на аркуші всю інформацію про те, скільки людей загинули і скільки поранені. На що екс-президент відповідає: “Слышь, ты! Ты что, мне за обедом будешь портить настроение? Убери это со стола”. Вони навіть не думали, що з ними щось може трапитися. Скажу більше. Андрій Портнов (екс-заступник глави Адміністрації президента. – “Країна”) за три дні до того, як їх вигнали, дзвонив одному нашому спільному знайомому і матюкався, що “ми всіх загонимо”. Хоч всі вже розуміли, що їм – каюк.
Що буде з економікою? Коли прийдуть інвестиції?
– Є інформація, що вони будуть з Америки. Світ нас не залишить. Із Європою, з Фюле все зрозуміло. Я минулого тижня їздив до Брюсселя, виступав там. Після того стоїмо я, Руслана Лижичко та Фюле (Штефан Фюле, єврокомісар із питань розширення та політики добросусідства. – “Країна”). Руслана йому каже: “Їм автомати видали, робіть щось”. Фюле відповідає: “Ага, зараз”. Вийшов у коридор, за хвилину повертається: “Щойно телефонував Арбузову. “Калашников” не заговорить”. Європейці не розуміють психології криміналітету. А кримінал розуміє лише силу. Вважаю, кров людей – також і на провальній європейській дипломатії.
21 лютого вони виправили свою помилку, схиливши обидві сторони до перемир’я.
– Коли вже в центрі Європи людей убивають снайпери, треба щось робити. Бо постійні розмови, як-от “Ми порушуємо питання санкцій, санкції вже на столі” – це смішно.
Ви майже місяць були за кордоном. А тут точилася війна.
– Я спав по 4 години на добу, курив по дві пачки цигарок на день. На ніч клав пістолет Glock під подушкою, чекав арешту. І щодня пив. Але як міг сприяв революції. Допомагав скаліченим. Купував обладнання в польові госпіталі, шукав бронежилети і петарди. Коли перекрили дороги і обшукували машини, я власним вертольотом переправляв заборонені предмети на Київ. Надавав адвокатів і вивозив активістів. Допомагав грошима, закуповував продукти і ліки. Єдине, за що мені соромно, – жодного дня не був на Майдані. За це хочу вибачитися.
Борис Альбертович перепрошує. Просить закінчити розмову, бо поспішає на літак до Дніпропетровська.
