Авторські статті

Ірина Фаріон: “Малі зради в певний історичний момент стають лавиною, яка забирає життя одержимих і вільних”

“Один із Шевченкових заповітів – боротьба. Навіть за тяжкої хвороби, пишучи “Як умру, то поховайте…”, він апелює до нас, живих: “Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте”. Про це 9 березня 2014 року сказала у своєму виступі на львівському Майдані з нагоди 200-річчя Тараса Шевченка народний депутат України від ВО “Свобода” Ірина Фаріон.

Свободівка наголосила на п’ятьох імперативах-заповітах Тараса Шевченка, через які він і 2014-го живить дух українців та дає їм силу. Ці імперативи – мова, ідентичність, самодостатність, боротьба і плата за любов до ката.

“Шевченко трактував слово як голос Бога і сторожу нації, він раював у своїй мові і нею прострілював Російську імперію, за що його і відправлено у степи казахські. Мовою прокладав кордони між народами: “…на москалів не зважайте, нехай вони пишуть по-своєму, а ми по-своєму: у них народ і слово, і в нас народ і слово”. Хто поступається своїм словом, того не врятує жодна зброя. Українці відступилися у ХVIII ст. від своєї мови. У ХIХ ст. саме цією мовою Шевченко їх воскресив”, – зазначила Ірина Фаріон. Вона наголосила: ми платимо за свою толерантність, платимо за те, що вигодовували звіра.

“Шевченко викрив це українське пристосуванство у своїй геніяльній поемі “Великий льох”. Душа тяжко карається у пеклі за те, що колись, у житті, з відрами вповні перейшла шлях, яким їхав Хмельницький присягати московському цареві; друга – напоїла коня цареві Петру, коли той повертався з Полтави після перемоги над Мазепою; третя – за те, що безтямним дитятком усміхнулась “вовчиці” Катерині II.

Нема малого зла, малої зради, малого переступу. Усі ці малі зради врешті-решт у відповідний історичний момент накладаються одні на одну, і тоді одержимі і вільні вмирають через негідників. Тому так важливо нам зараз влити силу один в одного, аби не віддати жодного життя на плаху ординцям. Ми здолаємо Путіна – я в цьому не маю ніякого сумніву, але чи ми здолаємо путенят, які існують у свідомості ще багатьох людей?..

Я відчитала на вулиці Небесної сотні – так тепер називають Інститутську в Києві – такі рядки: “Чи буде суд, чи буде кара царям, царятам на землі? Чи буде правда меж людьми?” – Буде правда. Слава Україні!”

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України