Авторські статтіНовини

23 січня відбудеться поминальна молитва у річницю смерті Єпископа Степана (Чміля)

У річницю смерті першого українського салезіянина Єпископа Степана (Чміля), 23 січня 2017 року у храмі Покрову Пресвятої Богородиці (м. Львів, вул. Личаківська, 175) о 18:00 год. звершиться заупокійна Божественна Літургія та Панахида. По завершенню молитви буде презентовано промо-ролик до фільму про владику Степана.

Довідка
Єпископ Степан (Чміль) народився 20 жовтня 1914 у Судовій Вишні, Галичина, Австро-Угорська імперія в селянській родині Степана та Юлії Шидловських. Отець Степан здобув початкову освіту в рідному місті, в 1925 р. він вступив до української гімназії у Перемишлі. Під час навчання у гімназії Степан вирішив стати священиком. Першого листопада 1932 року Степан разом із групою десятьох студентів, виїхав до Італії в місто Турин, а звідти подались до близького містечка Івреа для того, щоб підготуватись до салезіянського життя. Рік 1934-1935 – рік новіціяту, після закінчення якого 16 серпня 1935 склав перші дочасні обіти, стаючи першим українським духовним сином св. Івана Боско в східному обряді. Після навчання у ліцеї та по завершенні філософських курсів Степан Чміль почав свою богословську підготовку в містечку Болленго. Архиєпископ Кир Іван Бучко, Апостольський Візитатор українців в Європі, рукоположив молодого салезіянина Степана Чміля у священичий сан у Римі 14 жовтня 1945 року. Відтак, доручено йому опіку над Салезіянськими Місіонерами в Матірному Генеральному Домі в Турині, а згодом на прохання Кир Івана Бучка та Конгрегації Східних Церков його було відправлено до Аргентини, як душпастиря для українських біженців. Дванадцять літ о. Степан душпастирював в Аргентині, потому був відкликаний до Риму, де призначили його ректором Української малої семінарії. За ректорату о. Степана Мала Семінарія отримала титул «папської» від Папи Івана ХХІІІ завдяки старанням Блаженнішого Патріарха Йосифа (Сліпого). Не будучи вже ректором, о. Степан був вчителем української та італійської мов ново-сформованого Українського Католицького Університету, що знаходився близько базиліки Святої Софії в Римі. Проводив духовні конференції та був сповідником різних релігійних спільнот. Крім того був членом Комісії з питань визнання недійсності подружжя для вірних східного обряду. Між культурними діяльностями на велику увагу заслуговує його співпраця над виданням італійсько-українського словника, який видав Український Католицький Університет ім. св. Климента в Римі. Патріарх Йосиф, дуже цінуючи діяльність та ревність о. Степана, нагородив його титулом Патріаршого Архимандрита з правом носити митру та жезл. Поставлення в чин Архимандрита відбулось урочисто 8 грудня 1976 року у величавій базиліці Святої Софії в Римі. Помер на 64-му році життя, 43-му чернечого покликання та 33-му священства, 22 січня 1978 року після того, як звершив Божественну Літургію. При закритті домовини, Патріарх Йосиф велів одіти о. Степана в єпископський омофор, відтак всі дізнались про таємну єпископську хіротонію, яка відбулася в монастирі оо. Студитів у м. Маріно поза Римом 2 квітня 1977 року.

Прес-служба Салезіян УГКЦ

Джерело: ugcc.lviv.ua

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України