Російський журналіст розповів про те, як в радянському союзі ставилися до учасників бойових дій у Другій світовій війні

Российский журналист взорвал сеть постом о «Бессмертном полке»

До твого діда прийшли на світанку в його сільський будинок. Дружина і діти ще спали. На нього наставили рушниці і забрали весь хліб, паспорт, заощадження і забрали худобу. Коли сім’я прокинулася, то застала твого діда в сараї з мотузкою в руці, де він перевіряв міцність поперечини.

Мотузку спалили в цей же день, пише в Фейсбук російський журналіст Олександр Тверськой.

Через кілька років до твого діда вночі постукали в двері. Вже ніхто не спав. Йому сказали збиратися. Дружина мовчки впала в передпокої на підлогу і вчепилася в ногу свого чоловіка. Її вдарили прикладом по голові. Кров цівкою побігла по скроні й далі потекла в бік відчинених дверей. “Нерівні підлоги у нас” – останнє, що подумала твоя бабуся перед тим, як втратити свідомість. Діти все бачили. Здається вони плакали. Твого діда відвезли на Колиму. 10 років без права листування.

Твого діда вивів з короткого забуття різкий удар в печінку. Живий труп його насилу піднявся з крижаної барачної землі. Твого діда вивели у двір і вибили йому кілька зубів – повільно прокидався. Потім його дистрофічне тіло посадили в вагон, набитий такими ж людськими відгомонами як він і відвезли на фронт. Твій дід нічого не відчував, крім голоду. Йому хотілося їсти і померти. Померти він не міг. В голові промайнуло отй ранок в селі, сарай, мотузка. “Навіщо вони так рано прийшли, ще б хвилин 5 і все б було закінчено” – тупо, без емоцій в голові виникла бліда думка.

У перший же день твого діда кинули в атаку. Під кулі, під танки. Позаду стояли ті самі, вони цілилися в спину на той випадок, якщо твій дід не захоче бігти. Він побіг.

Дивом (навіщось) твій дід вижив. Кулі потрапили йому в пах, ногу і одна розірвала йому вухо. Він опинився в госпіталі.

Війна закінчилася. У двері знову подзвонили. Нікому вже було лежати в коридорі і нікому було його оплакувати. Діти згинули на фронті. Дружина безвісти зникла в таборах. Твій дід потім дізнався, що її забрали через тиждень. Як дружину ворога народу. Їх сусід дуже любив епістолярний жанр. Але це вже було неважливо. Твоєму дідові сказали покинути Москву протягом трьох днів і ніколи не повертатися. Він поїхав.

Потім він помер, ти його не застав. Помер десь на самоті, то під Рязанню, то ще десь. Поховали його швидко і непомітно. До речі, в останні роки він дуже багато пив. Іноді плакав. Вночі прокидався і хрипів, задихався і падав з ліжка. Ніхто не знає, що він відчував у ті хвилини. Так і ти про це ніколи не подумаєш.

Минуло 70 років. Ти наклеїв на свою німецьку іномарку “можемо повторити”. Ти що-то зібрався святкувати. Ти дивишся парад – тобі дуже подобаються танки. На трибуні помічаєш ветерана. Який одного разу цілився твому діда в спину. А може і не цілився – в будь-якому випадку ти не задумуєшся. Ти радий, що у тебе піднесений настрій і ти навіть знайшов єдину фотографію свого діда і гордо підеш з нею марширувати по Москві. “Наша Перемога” – подумаєш ти. Увечері нап’єшся з друзями. А вранці похмелишься і навіщо-то заживеш далі.

uploud...

загрузка...

Про vit

3 comments

  1. ДЯДЫ ВАЯВАЛИ: –
    Хто не знає історії, той не має майбутнього
    В 1949 году, перед празднованием 70-летнего юбилея Сталина, в бывшем СССР были расстреляны фронтовики инвалиды ВОВ. Часть их расстреляли, часть увезли на далекие острова Севера и в глухие углы Сибири.Валаам — лагерь инвалидов второй мировой войны расположенный на острове Валаам (в северной части Ладожского озера), куда после второй мировой войны в 1950—1984 свозили инвалидов войны. (
    Основан по указу Верховного совета Карело-Финской ССР в 1950 году. Находился в бывших монастырских зданиях. Закрыт в 1984 году.

    Однажды ночью органы провели облаву, собрали всех киевских инвалидов и эшелонами отправили их на Соловки. Без вины, без суда и следствия. Чтобы они своим видом не «смущали» граждан. Мне кажется, что инвалиды прежде всего вызывали злость у тех, кто действительно пересидел войну в штабах. Ходили слухи, что акцию эту организовал лично Жуков. Инвалидов вывезли не только из Киева, их вывезли из всех крупных городов СССР. «Зачистили» страну. Рассказывали, что инвалиды пытались сопротивляться, бросались на рельсы. Но их поднимали и везли. «Вывезли» даже «самоваров» — людей без рук и без ног. На Соловках их иногда выносили подышать свежим воздухом и подвешивали на веревках на деревьях. Иногда забывали и они замерзали. Это были в основном 20-летние ребята.»
    Со всего Киева в тот раз вывезли несколько тысяч инвалидов. Инвалидов, которые жили в семьях — не трогали. «Зачистка инвалидов» повторялась в конце 40-х годов. Но тогда инвалидов уже отправляли в интернаты, которые впрочем тоже напоминали тюрьмы. С тех пор на парадах ветеранов уже не было инвалидов. Их просто убрали, как неприятное воспоминание. И Родина уже больше никогда не вспомнила своих лучших сыновей. В небытие ушли даже их имена. Это уже много позже оставшиеся в живых инвалиды стали получать льготы, пайки и прочие блага. А те — одинокие безногие и безрукие мальчишки были просто заживо похоронены на Соловках

  2. Нет никакой памяти в Мире кроме правды. Остальное – ложь, подмена, фейк.
    И российская школьница, читающая слезливый стишок “Мы помним дедов и отцов, что грозно воевали”, – враньё. Ни черта вы не помните. Ни Бреста, ни Ржевского котла, ни Курской дуги, ни Сталинграда, ни Берлинской мясорубки. Потому что это – страшная правда, от которой можно ночью не уснуть. От которой до сих пор по всему телу брызжет – то ли дрожь, то ли кровь липкая.
    Враньем путинская россия прикрывает наготу беспамятства. “Спасибо деду за победу” нафигачил на заднем стекле, как на заборе и даже в кабинке ватер клозета – и уже “типа помнишь”. И отстаньте все!
    Легко обрядить охлос в шинели и потешно взять Рейхстаг ( давняя забава российских Сцарей). Пофиг, что весь мир при воспоминаниях о тех событиях замолкает и плачет в душе. Мы победили, а победителей не судят!
    На войне не побеждают, ЭТО Я ВАМ ЛИШНЕХРОМООМНЫЕ КАК АФГАНЕЦ ГОВОРЮ.. Потому что главная задача на войне – выполнить приказ и при этом не сдохнуть. Даже обосраться можно от страха, никто тебя не осудит. Потому что там реально страшно. “Можем повторить” орёт пьяное бычьё…Что вы можете повторить ??? Ну разве что опять обокрасть соседа и предательски убивать, убивать, убивать стариков, женщин и детей по всему Миру ???
    Всю эту фанфарную колорадскую шелуху придумали коммунистически – КГБшные воры, потому что под вопли лживых репродукторов проще украсть вашу память, путинский ХРАМ ЛОБОТОМИИ работает круглосуточно. Прогнать 70-летних скоморохов по площади, нарядив их в военные мундиры с побрякушками, – и вот вам “радость со слезами на глазах”. И седина на висках тоже присутствует. Но ряженые тоже воры. Кто из них хоть день пробыл на передовой? Какое право они имеют что-то говорить от имени погибших в ту войну?
    Вы лучше бы вспомнили о том сколько еще не найдено и не похоронено убитых той войной! Сколько косточек ваших земляков лежит, так и не погребенных, в тех землях где сейчас вас ненавидят лютой ненавистью !!! Вам не праздновать – вам каяться надо. За то, что забыли их, саму войну забыли. Потому и позволили ввергнуть себя и страну в новые авантюры – грузинские, украинские, сирийские, А ввергли вас туда твари по жизни прятавшиеся за спины стариков, женщин и детей !!! И это их слова !!!!( ЕСЛИ МЫ ВВЕДЕМ ВОЙСКА В УКРАИНУ, ТО БУДЕМ СТОЯТЬ ЗА СПИНАМИ ЖЕНЩИН И ДЕТЕЙ …И ПУСТЬ ОНИ ПОПРОБУЮТ В НИХ СТРЕЛЯТЬ (в в путин ) Немецкие фашисты во время Отечественной Войны так и делали, гнали на пулеметы женщин, стариков и детей !!!
    Воры и убийцы машут вам с трибун. Спецслужбисты в рясах поют осанну победителям, остальной российский народец с умилением лижит анус барину… А ряженые звонко цокают по брусчатке Красной площади. И лязгают гусеницы танков. Громко-громко. Чтобы вы не слышали крика тех, кто погиб тогда. Крика “БУДЬ ПРОКЛЯТА ВОЙНА – ЛЮБАЯ!!!!!!!!!” Чтобы вы не помнили.
    Потому что нет никакой памяти, кроме правды, какой бы страшной она ни была.

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

x

Вам буде цікаво

Українка згоріла в авто у наслідок ДТП у Пульї

В ніч на 16 серпня на трасі, Boccadoro, що у Пульї сталася трагічне ДТП із ...

Молодий українець розбився на мотоциклі в Італії

Прогулянка на мотоциклі стала фатальною для двох українців. Динаміка ще розглядається правоохоронними органами. Ще одна ...