Українські Січові Стрільці – українське національне військове формування в складі австро-угорської армії у Першій Світові Війні, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).
Українські Січові Стрільці мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики (оркестра УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка).
Пам’ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини української армії. Готувались як майбутня Українська Армія.
На заклик Головної Української Ради відгукнулося 28 000 добровольців, але на збірку УСС у Стрию наприкінці серпня — на початку вересня 1914 зійшлося тільки 10 000, бо деякі повіти Галичини були вже захоплені російською армією.
З них австрійська влада вибрала тільки 2 500 стрільців , яких поділено на 10 сотень по 250 стрільців, що згодом вирушили на вистрій до Закарпаття.Січові стрільці дали клятву слугувати своєму народові.
Під час клятви Австрійська Монархія вимагала щоб дали клятву їй,але Січові стрільці виправили більшу частину тексту,тим самим підтвержуючи свою вірність українському народові.
Святослав Ріпка.
