Всі такі у вишиванках, шо рябоглазіє можна заробити.
А в Гусь-Хрустальних єбєнях , Хуйлостанского царства, Домодєдовского рабства січас в піонєри приймають.
Юні паростки хрестоцвітних і скрепозапильних вступають в ряди тих, шо всігда готові служить, прислужувать, розширять узкій мір, нести хуйню і строїть єбанізм де попало.
На площадях у них щас побєдєдушки і уєбабушки роняють слиняві сльози і втирають солоні соплі від радості, шо внучата, всупереч природньому отбору, доросли до віку, коли їм в голову можна забивати разну херню, а в рот положить імперську жвачку. Ще трохи – і можна буде дать їм в криві руки автомата і послать нахуй, шоб імпортозаміщонну родіну не об’їдали. Нехай ідуть і стріляють все, шо живе, красиве і неправославне.
І стоять ото побєдєдушки і уєбабушки, милуються красними піонєрскими галстуками і згадують, як то вони єбанізм на одній шостій строїли, який добрий був дєдушка Лєнін, умною і чесною компартія та які були на смак “Дюшески” після міньєта піонєрвожатому.
А з висоти Кремля дивиться на них Блядімір Красноє Соплишко, сцарь домодєдовский, матом отборним ругаєцця, тоже спогади свої піонєрскі обіжено витирає з-під носа і тремтить страшно.
Бо стоїть навпроти нього за столом чорт Еней у вишиванці чорно-червоній, з чубом козацьким, хвацько за вухо закладеним, з люлькою і капшуком за чересом. І загострює чорт Еней кілочка осикового до мікронів найтонших, а поруч смола кипить у казаночку на спиртівочці і трафаретка прямокутна лежить…
Ні-і-і… То не те, про що ви подумали! Де би то порядний український чорт та таке лайно до українського Пекла тягнув?
То Енейко тяжко обідився зранку, шо Блядімір Красне Соплишко проігнорив український розмай і святкує якийсь пубертат комуняцький. Ну, і рішив Енейко татуху-вишиванку тому сказочному довбойобові набити. Шоб вчилась обіззяна людські празники святкувати та еволюціонувала потрохи…
