Діаспора

Нас запитують, якою ми бачимо Україну в майбутньому? А нам так хочеться крикнути: не руйнуйте, не засмічуйте, не забруднюйте!

Україна – наш спільний дім. Ми маємо всі дбати, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Мене бентежить те, що не всі усвідомлюють те, що своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ми живемо, ліс і річка, степ і море.
Якби кожен це пам’ятав, – чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині? Україна з надією дивиться в завтрашній день, вона чекає на нас, завтрашніх господарів життя. Ми потрібні їй мудрі, дбайливі і людяні. Майбутнє України залежить від кожного з нас. Мені так хочеться, щоб кожен з нас пам’ятав про головне – вибудувати храм своєї душі, формувати себе як людину, яку сотворив Господь подібною собі.
Щоб мати Україну – треба бути українцями, не малоросами, не хохлами, а українцями – синами і дочками України. Не соромитися рідної мови, не соромитися своєї маленької Батьківщини, де ми народилися. А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільні. Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де всюди, в містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів, просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»! Мені страшно дивитися, як сьогодні важко працюють батьки, щоб прогодувати та вивчити своїх дітей, я маю на увазі простих українців – не чиновників, не депутатів, не «крутих дядів» на дорогих автомобілях. Люди в нашій країні не знають, що таке відпочинок. Багато полишали свої домівки та сім’ї, працюючи за кордоном. Важко і дітям, і батькам. Адже батьки на бачать, як ростуть їхні діти, а дітям так не вистачає батьківської ласки та підтримки.

Україна в майбутньому – це країна без сліз. Без сліз батьків, які дивляться, як помирає їхня дитина від важкої хвороби, вилікувати яку можна лише за кордоном, а самі допомогти не можуть через нестачу грошей. Я думаю, це буде країна, в якій батьки не будуть хоронити своїх дітей у мирний час від куль. Де люди не будуть помирати з голоду. Не хочу бачити країною в майбутньому такою, як сьогодні – де одні помирають від голоду, хвороб, а інші просто купують сумочки, одяг за шалені гроші. Я вірю, що в нашому житті не буде другого Чорнобиля та Великої Вітчизняної війни. У мене не раз виникає таке запитання, чому доля нашого народу така трагічна?

Україна в майбутньому – це країна, де кожного з нас будуть сприймати такими, якими ми є, не дивлячись на кількість грошей у кишені, на статус у суспільстві, на те, чиї ми діти та ким є наші батьки. У мене не раз виникає таке запитання, чому доля нашого народу така трагічна? Та попри все я вірю, що Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава, яку поважають та цінують в Європі та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники. Люди в країні усміхнені, життєрадісні, привітні. Кожному хочеться жити, не нарікаючи ні на мить на свою долю.

Максим Олексіюк, с.Човгузів, Хмельницька обл.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України