Діаспора

МОВА – Золотий Ключ Української Нації

Щось загадкове й манливе виникає в уяві від цих слів, чи не так? А коли приходить розуміння, що Золотий Ключ може відмикати світ лише золотого джерела, яке б’є ключем, — тим же золотим світінням і мелодією, і коли, вслухаючись у незліченну кількість мелодій інших чарівних ключів, розчуєш саме її, бо вона — мелодія твого серця, то володіти ключем, та ще й золотим — чи ж не почуватися щасливим?

Без мови – нема нації!

Якби ж то! — скаже читач, дочитавши все до кінця.

Тут багато натяків і прихованих змістів, але в подальшому вони всі розпізнавані. Бо хіба так уже глибоко заховано те, що Золотий Ключ Української національної держави, який б’є золотим джерелом українського серця, — це її Величність Українська Мова, яка справді записана на його скрижалях і яку генерують високі вібрації енергій серця? Бо саме звідси, від нього — така милозвучність, музикальність, пісенність. “Серце співає і спину не має”, — каже нам українське прислів’я. Тому серед світової симфонії національних мов українська має свою неповторну і величну ноту — Ноту Серця. Одні лише думи кобзарські складають цілий пласт культури, зародженої на серцевих енергіях! А коли роздивитись українську націю як живу колективну Істоту з її давнім етнічним корінням минувшини, захованим в аурі безлічі духовних, філософських і космогонічних систем, смислових кодів і знаків, символів, розшифрованих і не розшифрованих мітологем, закодованих у народних казках, легендах, повір’ях, переказах та бувальщинах, то це — історії всепланетного значення, які досі ще як слід не вивчені, не розкодовані й не переведені зі знаків символів у доведені концепції світотворення та історичних процесів. І все це тому, що Золотий Ключ для нас ще не є Золотим Ключем, він ще не став іконою, божеством, доконаним фактом нашого існування, проявленого на всіх рівнях інформаційно-енергетичного поля української етнічної культури.

Якщо коротко розкрити термінологію, про яку йдеться, то Золотий Ключ, як символ Української Мови, не має нічого спільного із золотим металом. Ідеться про золоті енергії серця як найвищі енергії з тонкими і високими вібраціями. Енергія виступає головною складовою мови. Так, наприклад, “Філософський словник” пише, що “вчення про енергію як основу дійсності, концептуально розроблене німецьким вченим В. Освальдом”. “Великий тлумачний словник сучасної української мови” подає щось подібне: “Енергія — одна з основних властивостей матерії”. Термінологію поняття “енергії” уточнює й увиразнює у своїх творах О. Блаватська: матерія — це енергія у найнижчій крапці свого проявлення. Тобто основою матеріально-проявленої дійсності, в якій ми з вами живемо, є енергія. Розуміння енергії як матерії, а матерії як енергії, додають нам дослідження, в яких доводиться матеріальність думки, коли енергія йде за думкою, де думка — різновид проявленої енергії у формі інформації. Таким чином, ми виходимо на формулу: інформація + енергія = думка-мова. І такі словосполучення, як “енергія слова”, “енергія думки”, “енергія мови”, “енергія мовлення”, що певний час вважалися поетичними образами, вже такими не є. Це справжня реальність, у якій інформації без енергії не існує.

Щодо золотої енергії серця, то серце, як і кожен людський орган, наділене енергією. Але чому ця енергія золота — це вже питання вібрацій, які проявляються в кольорі. Золоті вібрації серця — високі. Вони нагадують за кольором сонце і соняшник — наш національний символ. Сонце-серце-соняшник — дуже схожі між собою тим, що створюють теплу атмосферу сонячного дня, який генерує енергії любові. І, навпаки, полярні до них низькі й грубі вібрації створюють колір темний — глибокої ночі, — колір не-любові. Так виникає тандем любові-ненависті.

Продовдення буде…

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України