Хтось звернув увагу, що вночі, під час новорічних вітань зі сцени Майдану Віталя Кличко видав, що у 2014 році опозиція повинна нарешті згуртуватися та назвати єдиного кандидата на президентських виборах, щоб перемогти Януковича.
Зрозуміло, кого Віталя мав на увазі, дуже хочеться йому бути цим самим єдиним кандидатом, так хочеться, що навіть у Новорічну ніч не може втриматись від того, щоб про це не нагадати.
Але.
Віталя жодного слова не сказав про плани Революції, про перспективи Майдану, про те, що робити далі людям (я так розумію, ще півтора роки стояти на барикадах чи що?), про здобутки Майдана (а які вони, окрім зносу члєніна та нездарного керування), про те, що депутат саме з його партії просив Захарченка забезпечити спільними зусиллями охорону Майдана та прилеглих територій (це взагалі знущання якесь), про те, що він (Віталя) відхрещується від смолоскипної ходи на честь 105 річниці дня народження Бандери, перекладаючи усю відповідальність на Свободу (а я не впевнений, що всі ті, хто буде сьогодні на марші є лютими фанатами Тягнибока, зовсім не впевнений) та й так далі…
Віталя вікликав Пєтуховіча на ринг. Ну всьо, ахрєнєть тєперь, той злякається та піде у відставку. Пафосу забагато, ККД малувато.
Хочеться спитати Віталю у відповідь: а як же ми? Як же люди, які за тебе та інших отримували від беркуту, що буде із нами далі? На хєра ці барикади тоді? Адже чим далі, тим гірше будуть справи.
Тебе, Віталя, влада не чіпатиме, ти в нас зірка міжнародного масштабу, в тебе он скільки поясів, твоя башка отримувала безліч ударів від суперників (напевно, це далося взнаки), на тебе навіть справу не завели (а на двох інших завели).
А нас чіпатиме. Ще й як. Більше року є у влади аби репресувати нас. Хто нас захистить? Ти?
Та хто в це повірить…
