«Розборки» газових гігантів призвели до знищення «Зірки смерті» і могли зруйнувати наше планетарне скупчення на зорі його формування, вважають уфологи.
Раз в 3600 років смертоносна Нібіру навідується в Сонячну систему, проходячи між Юпітером і Марсом. При максимальному зближенні з Землею, Планета Х згубно впливає на її ядро, стаючи причиною масових катаклізмів, стверджують теоретики, посилаючись на шумерські легенди.
Одного разу Нібіру увійшла в Сонячну систему, залишившись в ній назавжди. Колосальне гравітаційне поле Юпітера скоригував звичну траєкторію польоту «Зірки смерті», із-за чого вона кинулася до Сатурна. В результаті космічної аварії, другий за величиною газовий гігант нашої планетарної системи обзавівся плоскими концентричними утвореннями в екваторіальній площині, переконані теоретики. До речі, зіткнення настільки величезних космічних об’єктів могло знищити Сонячну систему на зорі її формування.
Про те, що Кільця Сатурна – це осколки Нібіру, а Юпітер ледь не вбивши підкоряються Світила планети, може говорити одна з офіційних версій появи концентричних утворень біля газового гіганта: Сатурн зіткнувся з великим тілом, розлетівся на шматочки і, з часом, рівномірно распределившимся по його орбіті. Гравітаційного поля недостатньо для «поглинання» Кілець, однак цілком вистачає для утримання їх в екваторіальній площині, говорити наука.
