Авторські статті

Ірина Фаріон: “Ким мене тільки не називали – “стукачем”, “дєрєвнєй”, “повією”…”

Ірина Фаріон в інтерв’ю газеті “Високий Замок” розповіла про ситуацію навколо оприлюднення архівних документів, у яких ідеться про її прийом у Комуністичну партію.

Пропонуємо матеріял, підготовлений журналістом Василем Фіялковичем.

“Чи не найбільшою мішенню у “політичному тирі” України в останні кілька днів стала народний депутат від “Свободи”, відомий мовознавець Ірина Фаріон. Одного з найяскравіших представників партії націоналістів звинувачують у тому, що, гостро опонуючи комуністам, будучи противником їхньої “людиноненависницької” ідеології, приховала, більше того – заперечувала своє членство у КПРС.

 

У державних архівах журналістам показали документацію колишнього парткому Львівського університету ім. Івана Франка, в яких ідеться про прийом у комуністи тодішнього лаборанта філологічного факультету Ірини Фаріон. Публікація архівних даних викликала великий розголос, у бік “Свободи” полетіли тисячі критичних стріл. Ясність у це питання внесла сама Ірина Фаріон.

На запитання “Високого Замку”, чи була вона колись членом КПРС і чи вважала себе комуністом, народний депутат відповіла:

– 1987 чи 1988 року, коли я закінчила філологічний факультет, вступила в цю організацію – з міркувань наукового поступу. Проте одразу ж вийшла з неї 1989 року. Одне слово, як вступила, так і вийшла… Не бачу в цьому тепер жодної проблеми.

Відповідаючи на запитання, якою була мотивація вступу до партії і що нею керувало більше – “докорінна зміна суспільства” чи “наукова робота” (так вказано у заяві про вступ у КПРС), Ірина Фаріон сказала:

– Приклад для наслідування був переді мною – мої викладачі. Не приймаючи принципів облудної партії, вони вливались у її середину і привносили в цю організацію зовсім інший спосіб мислення…

До таких науковців свободівка зараховує колишнього секретаря факультетської парторганізації, який написав монографію про ідейно-естетичні основи українського романтизму. “Це вже потім я дізналася, що цей учений був зі священичої родини і під тиском обставин став членом компартії, хоч, як і я, – ніколи не був комуністом за переконаннями та діяльністю”, – каже Ірина Фаріон. І на підтвердження цього згадує:

– Відразу ж після вступу почалися мої бурхливі конфлікти з партійним осередком катедри через підготовану з моєї ініціятиви газети про Василя Стуса, яку тодішній завідувач катедри назвав “якимсь концтабірником, якого Фаріон відкопала”. А також через гуртування навколо мене середовища першокурсників, запалених національним відродженням. Закінчилося все дуже стрімко: я не тільки кинула партквиток 1989 року, а й звільнилася із самого університету.

Чи знала мама про ваш вступ у компартію? – запитали ми Ірину Фаріон.

– Так. Моя мама ставилася до цього як до винятково вимушеного факту і можливості професійного зростання. Материнським нервом відчувала мій україномовний фанатизм. Перший рік я не вступила на українську філологію і мені запропонували російську, що я з огидою відкинула. Категорично не сприйняв цього мій рідний брат Ігор. Від 70-их років у нашій родині підпільно правили греко-католицькі Богослужіння. Ігор був дуже релігійний і вважав, що лише цілковита правда, злагода із совістю будуть винагороджені – і платив за це страшну ціну впродовж усього життя. Він, без сумніву, мав рацію. А тато просто мовчав, як бомба…

Чому ж досі не визнавали, що були членом компартії? Зараз вам найбільше закидають не це, а те, що під час виборчої кампанії це заперечували…

– Мене ніхто про це не запитував. Коли йшла на вибори до Верховної Ради від “Свободи”, то заповнювала декларацію, де не йдеться про жодну партійну належність. Коли цю інформацію зловмисно перекручено і спотворено подали в інтерв’ю якогось журналіста з нібито “очевидцем”, була шокована її брутальністю. Ось “перли” з цього опусу:

“В университет она пришла уже членом партии. Была в своей деревне секретарем комсомольской организации. Там и поступила в члены КПСС. Я познакомился с ней в 1983 году, она была на третьем курсе. Вряд ли в ней было что-либо примечательное. Ну, была старостой, членом партии. Стучала в силу партийной дисциплины”. “Смазливенькая на лицо в молодости, но с тоненькими, кривенькими ножками. Замужем тогда не была. Пожалуй, не стоит говорить о том, с кем могла спать девушка, похожая на Ирину Фарион. Со всеми преподавателями, кому не лень можно было снять штаны…”. “Пишу об этом со знанием дела, поскольку давал ключи товарищу преподавателю от своей квартиры, для встреч с девушкой, похожей на Ирину”. “Фарион была старостой украинского отделения. Единственная студентка – член КПСС на факультете… Что значит староста и член КПСС в студенческой среде? Конечно же, в первую очередь, – стукач. Так ее и воспринимали на курсе”.

Себто, ким мене тільки не названо: “комсомольською активісткою”, “стукачем”, “деревней”, “повією”… Я маю з цим погодитися? Я маю цього не заперечувати? Я маю цим “правдошукачам” щось доводити? Звідси моя відповідь усім наклепникам: я ніколи не була тою, за котру видають мене ці нещасні і скривджені долею люди (якщо це люди). Тому ще раз кажу цим брехням “НІ!”.

Як реагуєте на викиди такого “компромату”?

– У неділю вийшла з церкви і отримала від людей максимальну підтримку щодо цієї брутальщини. Зайшла до крамниці купити їсти, продавець несподівано сказав: “Я ваш фанат. Для чого це пишуть, чому творять бурю у склянці води?”. Відповіла, що писаки представляють інтереси чужої держави та ненавидять нас уже за сам факт нашого існування. Це ниці люди, які з висоти своєї малості оцінють інших винятково власними мірками і діють винятково кагебістськими методами: у краплі невинної правди тонни брехні”.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України