Політика

“Я дійсно відмовляюся розуміти, що відбувається” – Олександр Тверській

"Я действительно отказываюсь понимать происходящее" - Александр Тверской

Я дійсно відмовляюся розуміти, що відбувається.

КВН – веселий хлопчик співає веселу пісню про Берію, як тієї ходів, ночами, стукав у двері, кликав за собою. Журі сміється. Зал аплодує. І перед очима встають мільйони репресованих. Скляні очі, порожні.

Ще оплески, на біс!

Задорнов з усмішкою жартує про падаючий Боїнг, який важчий за повітря, розповідає “кумедні історії про окопи і війну в Донецьку. Зал аплодує і вмирає від сміху. 298 осіб, збитих установками РФ вже більше ніколи не засміются.

Петросян щиро дивується, вважаючи, що конфлікт між Росією і Україною побудований на різниці мов, адже у них Кощій Безсмертний – це Чахлик Невмирущий, мовляв, хіба із-за цього можна воювати. Зал лежить в угарі, поки на Майдані в гробовій тиші проводжають своїх героїв.

Камеді Клаб висміює Порошенко, зобразивши його найменшою і порожньою матрьошкою. Селебріті давлячись від шампанського рже. Оплески. А десь зараз холодно, страшно і стріляють в українського солдата. Але, за сміхом не чути. Ще жартів, більше гумору!

На Новорічному вогнику Надія Бабкіна, крутячись і кривляючись на сцені, принижує Порошенко, називаючи його тупим, але додала, що всі ми-брати. Всі жеруть олів’є, посміхаються, плескають у долоні. А Порошенко посивів за кілька років, поки під це іржання брати-бойовики стріляють у громадян його країни.

Навка з партнером катаються в льодовому шоу в тюремних робах, зображуючи єврейських в’язнів концтаборів, заробляючи бали, щоб пройти далі. Глядачі голосують – чи переконливо показали Голокост чи не дуже? Познер і якась актриска дорікають інваліду за відсутність ноги, пропонуючи йому то пристебнути ногу і станцювати ще, то не танцювати більше на публіку, чи то просто застрелитися, щоб не зачіпати почуття Познера і актриски.

Упереміш з цією гумористичною вакханалією на кістках і крові серйозні люди в піджаках, окулярах і з сивиною на скронях на багатомільйонну аудиторію в істериці закликають до війни з Україною, озброюватися, бомбити, винищувати, скидати атомні бомби на Стамбул, Київ та Вашингтон. Політики, політологи, журналісти, всілякі експерти ділять Україну, як пиріг, міркують про деукраїнізацію, принижують інші нації і країни.

По країні, як гриби виростають пам’ятники Сталіну, пам’ятні камені співробітникам Гулагу, Ленін з Патріархом змагаються за обожнювання мас. Православними активістами громлять , зриваються вистави. Заводяться кримінальні справи на режисерів, шукаються ворогів народу. На вулицях вбивають політиків і журналістів. Мироточать якісь б’юсти, людей саджають за плакати і перепис.

Терористів нагороджують серед білого дня, спалюють опудала американських президентів. Декриміналізують побої, крадіжки їжі, пишаються національністю, хочуть завоювати світ. У всьму знову стають винні євреї і імперіалісти…

Де ми? Що відбувається? Навіщо ми? Або – це знову ми?

Олександр Тверській

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України