Весь час нашої революції я регулярно, регулярно, регулярно задаю собі одне болюче питання – я, особисто я, зробив все, що від мене залежало?..
Я – не тікав? Я був у тих рядах, згадати про які не буде соромно через багато років? (якщо, звісно, я доживу багато років).
Зараз у мене до себе багато питань, але моя совість чиста. Я робив помилки, але не відсижувався.
І я, курва, піду у “мирний наступ” 18 лютого. Мушу йти.
Але, після вчорашньої здачі Київради… Я піду в “мирний наступ” лише в четвертому ряду. У першому мають йти лідери опозиції. У другому – опозиційні народні депутати, всі, скільки їх там є. У третьому – опозиційні депутати місцевих рад. І лише у четвертому піду я, безпартійний активіст.
Куля в лоб – так куля в лоб.
Якщо я їх не побачу перед собою в наступі, – більше не гляну у їх бік ніколи.
Дмитро Різниченко.
